1. Фразеологічний словник української мови

білочка

обідра́ти (обчи́стити, оббілува́ти і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) бі́лочку (бі́лку) кого. Забрати в кого-небудь якесь майно, багатство, гроші; відібрати все у когось. Покрала вона срібло та золото в офіцера .. Прогнав її офіцер, обідравши, як білочку (Панас Мирний); // Привласнити чуже, збагатитися за чийсь рахунок. Обчистить вона пана, як білочку, хай тільки очі закриє, всі гроші перейдуть до її рук (Панас Мирний); // Змусити кого-небудь дуже витратитися; розорити когось. То ж не бачити Чуплакові своєї рябої корови. Вилікує вона (лікар) його чи ні, а оббілує, як білку (С. Чорнобривець).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білочка — бі́лочка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. білочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до білка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білочка — БІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до бі́лка 1. З дерева на дерево перескакують білочки (І. Нечуй-Левицький); * У порівн. Як білочка на деревину в лісі.., збігла [дівчина] прудко на згірок (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. білочка — И, ж., див. білка. Якщо я не їду, він смертельно напивається у тому Чортополі, до всрачки, до білочки (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
  5. білочка — (-и) ж.; мол.; жарт.-ірон. Те саме, що білка. Навіть ультиматум висунув — якщо я не їду, він смертельно напивається у тому Чортополі, до всирачки, до білочки (Ю. Андрухович, Рекреації). БСРЖ, 58; ПСУМС, 8. Словник жарґонної лексики української мови
  6. білочка — БІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до бі́лка 1. З дерева на дерево перескакують білочки (Н.-Лев., І, 1956, 154); *У порівн. Як білочка на деревину в лісі.., збігла [дівчина] прудко на згірок (Мирний, II, 1954, 35). ◊ Обідра́ти як бі́лочку кого див. обдира́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. білочка — Білочка, -ки ж. ум. отъ білка. Словник української мови Грінченка