1. Фразеологічний словник української мови

біль

до бо́лю. 1. Найвищою мірою вияву; дуже, надзвичайно. До болю глибоко запали У серце втомлене мені Ультрамаринові канали І зламані у них огні (М. Рильський); Знов конвалії пахнуть в гаю, білі й ніжні, як вітер у полі .. Аромат їх, солодкий до болю, так нагадує юність мою (В. Сосюра). 2. зі сл. потрі́бний. Дуже. Останніми часами Володько переконався, що той (Роман) йому до болю потрібний (У. Самчук).

душа́ боли́ть (щеми́ть, я́три́ться і т. ін.) / заболі́ла (защемі́ла, зая́три́лася і т. ін.) у кого, чия і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає з якогось приводу. А сон минув, розтанув. І натомість раптовим болем обпекла свідомість. Єдине слово виникло: невже?! Душа болить і тіло як чуже .. Все так як є. Приречена. Одна. Стіна. І ґрати (Л. Костенко); Треба, щоб у людей боліла душа, коли вони бачать, як простоюють дорогі агрегати (З газети); (Джавоїра:) Різні клопоти є. Від одних розцвіта, а від інших ятриться душа, ніби рана (О. Левада); Полилась по срібній ночі Срібна пісня солов’я .. Защеміла, заболіла вся душа моя (Олесь). душа́ бере́ться бо́лем. — Може, Степане Васильовичу, зумієте чимось пособити ..— Треба подумати, хлопче,— болем береться душа вчителя (М. Стельмах).

як біль, зі сл. бі́лий. Дуже, надзвичайно. Як біль біла спочивала (Ілашка) по чорних муках (Марко Черемшина); Вона (Ксеня) була з тих, що звуть “зачуханими”, себто покинутими без ніякого догляду… На їй (ній) була обідрана поганенька спідничка та чорна сорочка, а схудле чепурне обличчя було як біль біле (Б. Грінченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біль — біль 1 іменник чоловічого роду страждання біль 2 іменник жіночого роду білість; нитки, пряжа рідко біль 3 іменник жіночого роду хвороба рослин Орфографічний словник української мови
  2. біль — БІЛЬ – БІЛЛЬ Біль1, болю, ор. болем, ч. Відчуття фізичного страждання. Він аж застогнав від болю (Марко Вовчок). Біль2, білі, ор. біллю, ж. зрідка. Білі нитки; білість. На рушники та на хустки Білять біль дівчата (П. Літературне слововживання
  3. біль — (душі) мука, страждання, болість: (головний) міґреня, сов. мігрень; (v кістках) ломота; (у серці) щем. Словник синонімів Караванського
  4. біль — [б'іл'] бол'у, ор. болеим, м. (ў) бол'і (відчуття страждання) Орфоепічний словник української мови
  5. біль — І, ж., рідко. 1. Білі нитки, біла пряжа. 2. Яскраво-білий колір, білість. Прив'язана за коси до сосни, біліє, наче біль, за біль біліша, гуляють козаки, а в небі тиша, а од землі – червоні басани. (П-1:95); Ген над головою злітали з мене голуби біль-білі. (П-2:59). Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. біль — I болю, ч. Відчуття фізичного страждання. || Своєрідний психофізіологічний стан людини, який проявляється в неприємному, гнітючому, інколи нестерпному відчутті. || Відчуття прикрості, образи, смутку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. біль — БІЛЬ¹, бо́лю, ч. Відчуття фізичного страждання. Біль без язика, але каже, де болить (примовка); Він аж застогнав від болю (Марко Вовчок); Що то за біль голови у Вас, чи це біль не нервового характеру? (М. Словник української мови у 20 томах
  8. біль — Біль болющий, але забутющий. Хоч і відчуваємо біль, та коли рана загоїться, то забуваємо його. Болить голова на багатство. Так потішають, як кого голова болить. Болить голова, та незадурно. Без причини голова не буде боліти. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. біль — див. хвороба Словник синонімів Вусика
  10. біль — Відчуття, пов'язане з дійсним або потенційним ушкодженням тканин організму подразниками (механічними, хіміч., термічними), які збуджують больові рецептори; б. може виникати як психічне явище; фізіологічний... Універсальний словник-енциклопедія
  11. біль — Біль, бо́лю, бо́леві, бо́лем (ч. р.); бо́лі, бо́лів, бо́лям біль, бі́лі, бі́лі, бі́ллю (білі нитки). Ши́є вона́ шо́вком-бі́ллю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. біль — БІЛЬ¹, бо́лю, ч. Відчуття фізичного страждання. Біль без язика, але каже, де болить (Укр.. присл.., 1955, 145); Він аж застогнав від болю (Вовчок, І, 1955, 445); Що то за біль голови у Вас, чи це біль не нервового характеру? (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  13. біль — I. Біль, білі или белі (зват. п. біле и беле), ж. 1) Бѣлыя нитки для шитья. Чуб. VII. 574. Під вербою над водою Катерина біль білила, із своєю біллю говорила: «ой беле моя, тонка беле! н. п. Стоять намети як біль біленькі. Чуб. ІІІ. 275. Словник української мови Грінченка