біль

БІЛЬ¹, бо́лю, ч.

Відчуття фізичного страждання.

Біль без язика, але каже, де болить (примовка);

Він аж застогнав від болю (Марко Вовчок);

Що то за біль голови у Вас, чи це біль не нервового характеру? (М. Коцюбинський);

На другий день я не пішла на службу: я прокинулась із головними болями (М. Хвильовий);

Біль проймає груди, тяжко дихати (О. Бердник);

У шкірі є різні рецептори, які сприймають тиск, біль, холод, тепло (з навч. літ.);

* У порівн. Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце (М. Коцюбинський);

// Відчуття прикрості, образи, смутку.

Буденне життя з його болем та горем, з його радощами та утратами краще і докладніше укладається під прозою (Панас Мирний);

Я забуваю сіреньке життя сіреньких болів і турбот і пізнаю інший солодкий світ (М. Хвильовий);

Цей біль – як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль (В. Стус);

Пробудити людей треба, щоб душа заболіла, щоб болі всього живого стали твоїми болями (О. Бердник);

І скаже світ: – Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані (Л. Костенко).

Завдава́ти / завда́ти бо́лю (му́ки) див. завдава́ти;

(1) Стріля́ючий біль – сильний пронизливий біль (перев. в попереку) при захворюваннях або ураженнях м'язів і нервів.

Бродивши по мілководдю лагуни, можна ненавмисно наступити на рибу бугорчатку, і тоді стріляючий біль пронизує людину від ніг до голови (з наук.-попул. літ.);

(2) То́скний біль – тупий, ниючий біль.

Йому стало холодно. Задріботіли зуби, тоскний біль здушив .. голову (І. Микитенко);

(3) Тріску́чий біль [голови́] – сильний головний біль, коли здається, що голова тріщить, розламується.

Я прокинувся другого дня аж десь надвечером [надвечір] з тріскучим болем голови (І. Франко).

△ (4) Фанто́мний біль – уявне відчуття болю, що іноді виникає на місці ампутованої частини тіла людини.

Вчені навчилися обманювати мозок при так званих фантомних болях, що виникають на місці ампутованої кінцівки (з наук.-попул. літ.);

Їх бентежать фантомні болі. Уявіть собі, як ви обуритеся, якщо ваша рука відділиться від вас і заживе своїм самостійним, суверенним життям (з газ.).

◇ (5) До бо́лю:

а) найвищою мірою вияву; дуже, надто, надзвичайно.

До болю глибоко запали У серце втомлене мені Ультрамаринові канали І зламані у них огні (М. Рильський);

Знов конвалії пахнуть в гаю, білі й ніжні, як вітер у полі .. Аромат їх, солодкий до болю, так нагадує юність мою (В. Сосюра);

б) (зі сл. потрібний) дуже.

Останніми часами Володько переконався, що той [Роман] йому до болю потрібний (У. Самчук).

БІЛЬ², і, ж., рідко.

1. Білі нитки, біла пряжа.

Усю ніч не спала. Та біль сукала; По горі ходила. Біль білила (з народної пісні);

Сорочка “навипуск”, мережана біллю, з виложистим коміром (Леся Українка).

2. Яскраво-білий колір; білість, білизна́ (у 1 знач.).

Чи тільки справді то сніги біліють? А може то розжеврілася туга, як те залізо, що біліє біллю..? (Леся Українка).

◇ (1) Як біль білий – дуже білий.

Вона [Ксеня] була з тих, що звуть “зачуханими”, себто покинутими без ніякого догляду... На їй [ній] була обідрана поганенька спідничка та чорна сорочка, а схудле чепурне обличчя було як біль біле (Б. Грінченко);

Як біль біла спочивала [Ілашка] по чорних муках (Марко Черемшина).

БІЛЬ³, і, ж.

Біла іржа – хвороба хрестоцвітих, що призводить до появи білих блискучих плям на листках, стеблах, квітках і плодах рослини.

Біль, або біла іржа, часто уражує капустяні культури (з наук.-попул. літ.).