вибитися

вибива́тися / ви́битися зі сну. Знесилюватися, не маючи можливості виспатися, щоб відпочити. — Пілотку я заховав у кишеню, бо їду й дрімаю... Так і дивись, що загублю... — Вибились люди зі сну... А маршеві кінця не видно (О. Гончар).

вибива́тися / ви́битися з сил (з си́ли). Слабнути, знесилюватися від тривалої, надмірної, напруженої роботи, хвороби тощо. Бачить дядько Мусій, що хлопець із сил вибивається, вхопив багра, підбіг .. й витяг на берег (Остап Вишня); Стежка щодалі ставала важчою. Лікар Павелко вибивався із сил (Л. Первомайський); Нещасний Буланко вибився із сили; ходором йому ходили боки, парою курилася спина... а проте він по заметах ще біг (М. Старицький). ви́битися з мо́чі (з мо́ці). Від Йосипа все такі нерадісні листи приходять, — то занедужав, з мочі вибився, життя йому остогидло (Панас Мирний); Дув, дув (Вітер), аж потом весь облився, Із моці вибився, сердешний (Є. Гребінка).

вибива́тися / ви́битися із зли́днів. Переставати бідувати; ставати заможнішим. (Роман:) Вибились із злиднів, із наймитів — осерединились, сину, та хазяйнуємо (М. Куліш); — Що любуєшся?.. Неначе писанка село? — ніби одгадавши його думи, промовив Свирид Яковлевич..— А із злиднів, дивись, чи не скоріше за нас івчанці виб’ються (М. Стельмах).

вибива́тися (схо́дити) / ви́битися (зійти́) з ко́лії. Переставати вести узвичаєний спосіб життя. Письменник ніби вибився з колії, йшов своєю, відмінною від .. народу стежкою (В. Собко).

ви́йти (ви́битися, ви́рватися і т. ін.) / вихо́дити (вибива́тися, вирива́тися і т. ін.) в лю́ди. Домогтися певного становища в суспільстві. Що буде, те й буде. Будеш знов чумакувати, Поки вийдем в люди (Т. Шевченко); — Коло мене ти можеш у люди вийти, а без мене залишишся таким гольтіпакою, як тепер (Б. Лепкий); — Буває, що виб’ється людина в люди, то де її людськість дінеться (Переклад М. Лукаша); Він гордився, що всього добивається сам.. Він знав: вирветься в люди, дійде до мети (Є. Куртяк); Час вибиватися в люди (З газети); От і ти справлялась, вчилась та потрошку Вибиралась в люди на пряму дорожку (доріжку) (Я. Щоголів). ви́скочити в лю́ди, зневажл. Писарям та головам заздро було, як-таки москальчук, ще недавній голодранець, волоцюга, ледащо, посівши за жінкою багатство, вискочив у люди, між пани, куди вони перлися з самого малку (Панас Мирний). повибива́тися в лю́ди (про багатьох). Народила (баба) десятеро дітей: двоє перших ще маленькими переставились, а решта повиростали і в люди повибивались (Є. Гуцало).