1. Фразеологічний словник української мови

видимий

ясна́ (ви́ди́ма) річ. Очевидно, безумовно, без сумніву, зрозуміло. Смолярчук підійде до клуні крадькома, тихо, мов той кіт… Ясна річ, він хоче застукати злодіїв на гарячому (Г. Косинка); Ясна річ, що Шевченко серйозно ставився до своєї поетичної творчості, коли так точно датував свої рукописи (Життя і тв. Т. Г. Шевченка); Ясна річ — голова в мене працювала неабияк, і я допомагав багатьом дисертантам, не раз виручаючи колишніх колег (О. Бердник); Ідемо ми так, ледве ноги витягаємо. Видима річ, що заблудилися (Г. Хоткевич); Видима річ, наш організм пристосований не до мислення, а до м’язевої роботи (В. Підмогильний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видимий — ви́ди́мий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. видимий — Явний, очевидний, неприхований, ур. зримий; (- зміну) наочний, відчутний; (- смерть) неминучий. Словник синонімів Караванського
  3. видимий — [видиемией і виедимией] м. (на) -мому/-м'ім, мн. -м'і Орфоепічний словник української мови
  4. видимий — видима, видиме. Якого можна бачити, осягнути зором. || Якого можна зрозуміти, відчути. Видима річ — вставне словосполучення, що вживається у знач., близькому до безперечно, очевидно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. видимий — Бачений, добачений, зобачений, зримий, озорий, див. явний Словник чужослів Павло Штепа
  6. видимий — ВИ́ДИ́МИЙ, ви́ди́ма, ви́ди́ме. Якого можна бачити, осягнути зором. Ніяких видимих змін, все звичне, непорушне, – і кореневище старої верби.. Словник української мови у 20 томах
  7. видимий — ви́димий: ◊ видима смерть → смерть Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. видимий — див. явний Словник синонімів Вусика
  9. видимий — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  10. видимий — Види́мий, -ма, -ме Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. видимий — ВИ́ДИ́МИЙ, ви́ди́ма, ви́ди́ме. Який можна бачити, осягнути зором. Налила собі [Маріора] скляночку й вихилила з видимим задоволенням (Коцюб., І, 1955, 281); Ніяких видимих змін, все звичне, непорушне, — і кореневище старої верби.. Словник української мови в 11 томах
  12. видимий — Видимий, -а, -е Явный; очевидный. Шкода з того видима була. МВ. І. 9 — 10. Видима смерть страшна. Ном. № 8295. Словник української мови Грінченка