1. Фразеологічний словник української мови

вимітати

виміта́ти / ви́мести під мітлу́ що. Забирати все начисто, зовсім нічого не лишаючи. Насувався голод.., а “рятівники” (інтервенти) тим часом під мітлу вимітали всі запаси хліба, що були в порту (О. Гончар); — Хто хоче пити молоко, фуражу залишав би, — сказала Тоня.. А то влітку весь фураж під мітлу виметуть, а навесні, коли худоба дохне, знову давай його назад, із станції тягачами по багнищі тягнуть (О. Гончар). повиміта́ти під мітлу́ (про все). — Є дані, — знову продовжував херсонський посланець, — що греки зараз беруть хліб у Хорлах, під мітлу заповзялися усе повимітати, як зробили це і в нас, у Херсонськім порту (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимітати — виміта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вимітати — -аю, -аєш, недок., вимести, -ету, -етеш; мин. ч. вимів, -мела, -мело; док., перех. і без додатка. 1》 Метучи, видаляти звідки-небудь мітлою, віником, щіткою сміття, пил і т. ін. || Метучи, робити що-небудь чистим. 2》 перен. Силою видаляти всіх або багатьох звідки-небудь, виганяти кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимітати — ВИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МЕСТИ, ету, етеш; мин. ч. ви́мів, мела, ло; док. 1. що. Метучи, видаляти звідки-небудь мітлою, віником, щіткою сміття, пил і т. ін. Василько господарював у хаті. Вимітав сміття з усіх кутків, ганяв дітей мити носи (А. Словник української мови у 20 томах
  4. вимітати — див. виганяти Словник синонімів Вусика
  5. вимітати — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. вимітати — ВИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МЕСТИ, ету, етеш; мин. ч. ви́мів, мела, ло; док., перех. і без додатка. 1. Метучи, видаляти звідки-небудь мітлою, віником, щіткою сміття, пил і т. ін. Василько господарював у хаті. Словник української мови в 11 томах
  7. вимітати — Вимітати, -таю, -єш сов. в. вимести, -ту, -теш, гл. Выметать, вымести. Вимети хату. Шевч. 132. Словник української мови Грінченка