1. Словник української мови в 11 томах

вимітати

ВИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МЕСТИ, ету, етеш; мин. ч. ви́мів, мела, ло; док., перех. і без додатка.

1. Метучи, видаляти звідки-небудь мітлою, віником, щіткою сміття, пил і т. ін.

Василько господарював у хаті. Вимітав сміття з усіх кутків, ганяв дітей мити носи (Турч., Зорі.., 1950, 29);

Михайло .. почав допомагати нам із Жабі вимести пил з широких нар (Досв., Вибр., 1959, 161);

// Метучи, робити що-небудь чистим.

Галя вимітала долівку (Мирний, IV, 1955, 28);

Дно вуликів вимітав [Ігор] чистим крилом (Кучер, Чорноморці, 1956, 241);

Другого дня Мелашка вимела свою хату (Н.-Лев., II, 1956, 328).

2. перен. Силою видаляти всіх або багатьох звідки-небудь, виганяти кудись.

З окопів і дзотів, траншей, бліндажів Штиком ворогів вимітала піхота! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 261);

Люди родяться, ростуть, вбиваються в силу, старіють, помирають, а біда так само ходить по селах, вимітає людей на заробітки (Кол., Терен.., 1959, 373).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимітати — виміта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вимітати — -аю, -аєш, недок., вимести, -ету, -етеш; мин. ч. вимів, -мела, -мело; док., перех. і без додатка. 1》 Метучи, видаляти звідки-небудь мітлою, віником, щіткою сміття, пил і т. ін. || Метучи, робити що-небудь чистим. 2》 перен. Силою видаляти всіх або багатьох звідки-небудь, виганяти кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимітати — ВИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́МЕСТИ, ету, етеш; мин. ч. ви́мів, мела, ло; док. 1. що. Метучи, видаляти звідки-небудь мітлою, віником, щіткою сміття, пил і т. ін. Василько господарював у хаті. Вимітав сміття з усіх кутків, ганяв дітей мити носи (А. Словник української мови у 20 томах
  4. вимітати — див. виганяти Словник синонімів Вусика
  5. вимітати — виміта́ти / ви́мести під мітлу́ що. Забирати все начисто, зовсім нічого не лишаючи. Насувався голод.., а “рятівники” (інтервенти) тим часом під мітлу вимітали всі запаси хліба, що були в порту (О. Фразеологічний словник української мови
  6. вимітати — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. вимітати — Вимітати, -таю, -єш сов. в. вимести, -ту, -теш, гл. Выметать, вымести. Вимети хату. Шевч. 132. Словник української мови Грінченка