виставити

виставля́ти / ви́ставити на пу́бліку перед ким. Ганьбити, соромити кого-небудь. — Чим я провинився, кого забив або запалив, щоби мене перед цілою громадою виставляли на публіку? (І. Франко). роби́ти пу́бліку з кого, діал. На дорозі мене перейшла та й публіку з мене робить (І. Франко).

виставля́ти / ви́ставити ро́ги. Зустрічати кого-небудь з відвертою неприязню, вороже. (Мелешко:) А квартира то вже й зовсім не та — одразу роги виставила. Тут чиїсь чужі речі (І. Кочерга).

ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виряча́ти, вилу́плювати і т. ін.) о́чі (баньки́), зневажл.1. Широко розкрити очі, виражаючи здивування, безтямність, гнів і т. ін. (Павло:) Хочеш, я тебе зразу одним словом остовпиню (спантеличу)? Скажу таке слово, що ти тільки баньки витріщиш (М. Кропивницький); (Мартин:) Скажи там, щоб дали на дорогу дві мірки вівса — ну, чого очі вивалив? (І. Карпенко-Карий); Господар вирячив від здивування очі (А. Шиян); — Це що таке? — він недоумкувато вилупив почервонілі від алкоголю очі (Л. Дмитерко); “Ти начепи йому (Ослу) на шию срібний дзвоник”.. На вигоні телят перелякав: Ускочив у село — всяк очі витріщає (Л. Глібов); Мати прислухалась і витріщала з дива очі: хлопець розказував українською мовою мужицьку казку (І. Нечуй-Левицький). ви́тріщити бу́ркала. — Чого буркала витріщила? Уклінно проси... (М. Стельмах). ви́рячити (ви́лупити) бульки́. — Абись не втратила того, що маєш! — вихопилося у Марічки отак раптово, як бува іншим разом ікнеться людині знічев’я .. Доцька вирячила бульки, а стара..: — Ти що? На чуже зазіхаєш? (Ірина Вільде). ви́ставити о́чі. Приятель мій і очі виставив. — Та Др(агоман)ов і не був у Галичині цього року (М. Драгоманов). повитріща́ти ба́ньки́ (про багатьох). От ждуть вони (люди), стоять, Усі баньки повитріщали (Л. Глібов). 2. на кого—що. Пильно, уважно або з цікавістю дивитися на кого-, що-небудь. Вона одразу впала (на гірці). Спершу їхала головою донизу, потім її розвернуло, пальтечко, спідниця закотилися десь аж під шию, червонющі, наче пошиті з новісінького прапора, панталони запалахкотіли на сонці. Я мимохіть витріщив очі на те вогняне диво (А. Дімаров); Омелько, зловивши на собі уважний погляд Гуляй-Дня, спитав: — Що баньки витріщив на мене? Скучив, мабуть, небоже Іване? (Н. Рибак); Підсунув (Мордко) окуляри аж на лисину й вирячив витрішкуваті баньки на Семена (М. Коцюбинський); Мірошник вивернувся на широкій старомодній канапі і вилупив п’яні баньки на молодицю (І. Нечуй-Левицький); (Федора:) Бач, який святий та божий. Женитись збирається, а на молодиць очі витріщає (С. Васильченко); Бігав (Іван) за Соломією, чудно витріщав на неї очі та докучав усякими дурними радами (М. Коцюбинський). вибалу́шувати о́чі. Я вибалушувала крізь темряву очі на неї,— таким голосом не говорила вона звичайно (О. Кобилянська).