1. Фразеологічний словник української мови

вихлюпнути

вихлю́пувати / ви́хлюпнути (ра́зом) з ку́пелем і дити́ну. За другорядним, непотрібним і т. ін. не визнавати, не помічати і т. ін. суттєвого, істотного, основного. Але в справедливому гніві проти “віршоробів” чи не губимо ми уваги до особливостей віршованого слова, чи не вихлюпуємо разом з купелем і дитину (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихлюпнути — ви́хлюпнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вихлюпнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до вихлюпувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихлюпнути — ВИ́ХЛЮПНУТИ, ну, неш, док. 1. що. Однокр. до вихлю́пувати. Похапавши відра з водою, брати кинулись до Струка. Прибігли на пожежу разом з ним і вихлюпнули на вогонь усі троє по відру води (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. вихлюпнути — ВИ́ХЛЮПНУТИ, ну, неш, док., перех. Однокр. до вихлю́пувати. Холодну воду з миски вихлюпнула [Ніна] просто за поріг (Коп., Земля.., 1957, 109); Хто був дуже сонний, того Володька тягнув за носа або за вуха, а на одного навіть вихлюпнув відро води (Трубл. Словник української мови в 11 томах
  5. вихлюпнути — Ви́хлюпати, вихлюпнути см. вихлюпувати. Словник української мови Грінченка