вихлюпнути

ВИ́ХЛЮПНУТИ, ну, неш, док.

1. що. Однокр. до вихлю́пувати.

Похапавши відра з водою, брати кинулись до Струка. Прибігли на пожежу разом з ним і вихлюпнули на вогонь усі троє по відру води (Б. Грінченко);

Хто був дуже сонний, того Володька тягнув за носа або за вуха, а на одного навіть вихлюпнув відро води (М. Трублаїні);

Холодну воду з миски вихлюпнула [Ніна] просто за поріг (О. Копиленко);

Олег мчав угору, перестрибуючи одразу по три схiдцi. Злiсть клекотiла йому в грудях, вiн поспiшав, щоб вихлюпнути її (О. Гончар).

2. Те саме, що ви́хлюпнутися.

– Візьмеш камінь і пожбуриш його в казан, де вариться зілля. Окріп вихлюпне на чаклунку і ошпарить її (Ю. Винничук);

Ледве минуло те лихоліття.., і пісня знову вихлюпнула з її грудей (Ю. Мушкетик).

◇ (1) Ви́хлюпнути / вихлю́пувати [ра́зом] з ку́пелем (з водо́ю) [і] дити́ну – за другорядним, непотрібним і т. ін. не визнати, не помітити і т. ін. істотного, основного.

Потрібні нові моделі вступу до вищих навчальних закладів, цього вимагає і Болонська система, але треба зважати, щоб ми разом із водою не вихлюпнули дитини (із журн.);

– По-вашому, ця хапливiсть приводить до гiрших наслiдкiв, нiж сердите мовчання? – Я цього не казав, але що правда, то правда: в нас умiють з водою вихлюпувати дитину (Р. Андріяшик);

У справедливому гніві проти “віршоробів” чи не губимо ми уваги до особливостей віршованого слова, чи не вихлюпуємо разом з купелем і дитину? (з газ.).