впоперек

(і) вздовж (вдовж) і впо́перек. 1. У всіх напрямках, скрізь. Голодний Степ засновано вздовж і впоперек іригаційною сіткою (Іван Ле); Все життя його пройшло на Сивашах, вздовж і впоперек сходив він оте мертве гниле море... (О. Гончар); Країну зовсім нових для мене людей я щойно побачив навіч уперше, об’їздивши її вдовж і впоперек із театром на гастролях (Ю. Смолич). вдовж і вшир. Звільна їдем. Мовчки бродить око вдовж і вшир (І. Франко). 2. До найменших дрібниць, детально. — Жартує! — посміхнувсь Іван.— Не може такого бути! Все обдумане і вздовж і впоперек (А. Головко); — Ну, кажи, Опанасе, що ти пригадав? — Нічогісінько! Думав і вздовж і впоперек — нічого не виходить. Треба з кимсь порадитись (О. Кониський); // Дуже старанно, сумлінно. Чудово, коли біля робітника, академіка чи хлібороба лежать наші книжки, зачитані вздовж і впоперек (З газети); (Арбенін (до слуги):) Уздовж і впоперек карету обшукай. Згубила пані там браслет... (Переклад за ред. М. Рильського); // Повністю все; дуже. — Але я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! — у жовтих очах (Терентія) густішає злоба (М. Стельмах). 3. зі сл. свари́ти, ла́яти і т. ін. По-всякому, на всі лади; дуже дошкульно. — Саул прочумався, та й ну, як той москаль у батька, в матір Свою рідоньку волохату і вздовж і впоперек хрестить. А гусляра того Давида Трохи не вбив (Т. Шевченко); А в тих листах перепадало, як ото кажуть, уздовж і впоперек (О. Ковінька).

списа́ти / спи́сувати спи́ну (шку́ру, шкі́ру) кому, чию. Шмагати, залишаючи сліди ударів. (Гордій:) Прийшов, а хазяїн як почав мене ретязем катувать… Ось як списав спину (Підніма сорочку, показує) (М. Кропивницький); — Чи бач, як пан Рябка почастовав (почастував)… Що так з його юшить і пасьока тече! Та тож-то так звелів всю шкуру скрізь списати, що тобі нема і курці де клювати (П. Гулак-Артемовський); Взяв гарапника, відшмагав Івана і пригрозив: — Як не будуть вилискувати (коні), мов люстерко, то я спишу тобі шкіру, що посинієш (Казки Буковини). списа́ти шку́ру вздовж і впо́перек. — Але я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! — у жовтих очах (Терентія) густішає злоба (М. Стельмах).

ста́ти / стоя́ти кі́сткою в го́рлі (попере́к го́рла) кому і без додатка. 1. Завадити кому-небудь, дуже занепокоїти когось, викликати заздрість у когось. — І тут поперек горла став панові людський шматок хліба,— краєчком хустки провела дівчина по очах (М. Стельмах); Крищук слухав, занотував у щоденнику, а думками витав у полі, біля того злощасного клину. Кому стали поперек горла оті кілька гектарів? (М. Олійник); Бідні люди любили Івана. А дукачам його язик і характер кісткою в горлі стояли (І. Муратов). 2. Стати на перешкоді кому-, чому-небудь. (Бурлака:) Ти думаєш, що так собі пройде? Ні, я тобі кісткою в горлі стану, подавишся! (І. Карпенко-Карий); — А ви ж їм що… кісткою в горлі стали? — прогунявив Юхим, знов виймаючи люльку з своїх латаних і перелатаних “бруків”, як він називав свої штани (В. Винниченко). ста́ти го́стрим ноже́м впо́перек го́рла. Кожного з своїх перебирали та перетирали пани на зубах і всякий раз верталися вони до тієї проклятої волі, котра гострим ножем стала впоперек їх горла (Панас Мирний). 3. Зробитися остогидним, ненависним кому-небудь. — Твій хліб давно мені кісткою в горлі став, бо не тільки вдень, а навіть вночі, крізь сон, чую паскудства свого рідного брата (М. Стельмах); — Тарасе Овсійовичу, а що мені казати,— тоном скривдженої людини озвався Корж.— Коли вже вам Давид Онопрійович став поперек горла, то що ж я маю робити? (С. Добровольський); Слухаю я ваші слова, все чернь та чернь. Поперек горла кісткою стала чернь… А де були б ви, шановні райці й лавники, коли б не та чернь, котру клянете і гудите? (Н. Рибак).