1. Фразеологічний словник української мови

віднайти

ви́вести (знайти́) кінці́. З’ясувати що-небудь, дошукатися істини. Наш засідатель Марко Побийніч не виведе кінців... (Г. Квітка-Основ’яненко); (Оксана:) Артем зміг би кінці знайти (О. Корнійчук). віднайти́ кіне́ць. Тим-то й не тратив утішної надії віднайти колись кінець сієї небуденної історії (Переклад М. Лукаша).

віднайти́ себе́. Правильно визначити, виявити свої здібності, уподобання, своє покликання. Піди між люди, моє гарне, ніжне дитя, помір твої сили й розумові здатності на других — і ти віднайдеш себе (О. Кобилянська); В Ірини рано виявилися здібності зовсім в інших сферах — у музиці, живописі, у балеті. Але вона сама обрала спорт. І, що називається, віднайшла себе (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віднайти — віднайти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віднайти — [в'іднайти] -айду, -айдеиш; мин. -йшоў, -йшла; нак. -йди, -йд'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. віднайти — див. віднаходити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віднайти — ВІДНАЙТИ́ див. віднахо́дити. Словник української мови у 20 томах
  5. віднайти — ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. віднайти — ВІДНАЙТИ́ див. віднахо́дити. Словник української мови в 11 томах
  7. віднайти — Віднайти, -ся см. віднаходити, -ся. Словник української мови Грінченка