відпровадити
відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В. Собко); — Іродова душа! — каже Шрам.— Трохи мені останнього сина не спровадив на той світ (П. Куліш); — Коня йому, бачте, шкода, а своїх односельців, як раз плюнути, на той світ спроваджує (І. Головченко і О. Мусієнко). відпрова́дити на той світ. (Яким:) На голові в його (Демченка) шрам великий був, десь він здобувся... Хтось хотів на той світ його відпровадити, та не добре вдарив... (Б. Грінченко).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відпровадити — відпрова́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відпровадити — див. відпроваджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відпровадити — ВІДПРОВА́ДИТИ див. відпрова́джувати. Словник української мови у 20 томах
- відпровадити — відпрова́дити провести, відвести (ср, ст): Дівчина, звичайно, нічого не скаже, їй приємно, що хлопець, тим більше з провінції, такий елєґантний, хоче її відпровадити. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- відпровадити — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ... Словник синонімів української мови
- відпровадити — ВІДПРОВА́ДИТИ див. відпрова́джувати. Словник української мови в 11 томах
- відпровадити — Відпроваджувати, -джую, -єш сов. в. відпровадити, -джу, -диш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать, отвести; спроваживать, спровадить, прогнать. Завтра відпровадить у Прилущину двісті жолнірів, щоб вони спалили Ржавець. Стор. МПр. 99. Словник української мови Грінченка