1. Фразеологічний словник української мови

відсипати

хоч відбавля́й. Дуже багато. — Округом не доводилося ще командувати,— розвів він (генерал Жуков) руками й посміхнувся. — Тривог тут хоч відбавляй (О. Сизоненко); — Роботи в нас хоч одбавляй. Маємо от поки! — черкнув пальцем по горлу (Г. Коцюба); — Танцюристів і співаків у Браному полі хоч відбавляй (В. Чумак). хоч відсипа́й. У нього було дуже туге вухо, зате терпіння хоч одсипай... (Збірник про М. Кропивницького).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відсипати — відси́пати дієслово доконаного виду відсипа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відсипати — I відс`ипатидив. відсипати. II відсип`ати-аю, -аєш, недок., відсипати, -плю, -плеш; мн. відсиплють; док., перех. 1》 Надбираючи, сипати частину чогось у посудину, мішок і т. ін. (про сипкі та дрібні тіла). 2》 Надбирати частину рідкої страви в іншу посудину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відсипати — ВІДСИ́ПАТИ див. відсипа́ти. ВІДСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. відси́плють; док., що, чого. 1. Надбираючи, сипати частину чогось у посудину, мішок і т. ін. (про сипкі та дрібні тіла). Черниця .. Словник української мови у 20 томах
  4. відсипати — ВІДСИ́ПАТИ див. відсипа́ти. ВІДСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. відси́плють; док., перех. 1. Надбираючи, сипати частину чогось у посудину, мішок і т. ін. (про сипкі та дрібні тіла). Черниця.. Словник української мови в 11 томах
  5. відсипати — Відсипа́ти, -па́ю, -єш сов. в. відсипати, -плю, -плеш, гл. 1) Отсыпать, отсыпать, отмѣрять, отмѣрить что-либо сыпучее. Відсип і мені трохи борошна. Треба відсипати хліб у гамазею, що весною позичали. Зміев. у. 2) Отливать, отлить. Відсипала борщу в глечик. Словник української мови Грінченка