1. Фразеологічний словник української мови

віск

бода́й (щоб) ти (він, вона́ і т. ін.) ска́пав, як віск, лайл. Уживається, як прокляття і виражає побажання лиха, всього недоброго. (Баба Олена:) Знову цей сатана, бодай ти скапав, як віск! Знову уста мені замурує… (Я. Галан).

та́нути / ста́нути як (мов, ні́би і т. ін.) сві́чка (віск (на со́нці)). Швидко втрачати сили, здоров’я через хворобу, горе; марніти, худнути. Мама весь час заплакана, їй жалко тата, що тане як свічка (А. Дімаров); Втративши майже всю кров, він (Орлюк) якось немовби втратив злість, засумував і, танучи як віск на сонці, упав (О. Довженко); Скільки вона (Настя) сліз вилила, Боже мій, світе мій! Станула як віск (Марко Вовчок). та́нути як сві́чечка. Танула вона (Настя), як свічечка. Нікого не пізнає, дивиться страшно і все за голову себе хапає (Марко Вовчок).

як віск, зі сл. жо́втий. Дуже, надзвичайно. — Як ти змарніла, Гаїночко! — промовив Зінько..— Сам гарний: жовтий як віск, а худий, як скіпка, ще й очі позатягало (Б. Грінченко); В почекальні брудній у кутку під залізною печею (піччю) сидить молодиця, жовта як віск (В. Стефаник).

як (мов, на́че і т. ін.) з во́ску (із гі́псу) ви́ліплений. Надзвичайно блідий (про обличчя). Вони (солдати почесної варти) байдуже поглядали на виссане му́кою, наче з воску виліплене обличчя, на міцно склеплені повіки, за якими не було уже нічого живого: тільки холод і тлін (А. Дімаров); Обличчя стало на мить як із гіпсу виліплене — неживе (А. Головко).

як (мов, немо́в і т. ін.) з во́ску злі́плений. Дуже виснажений, блідий, змарнілий. Він (батько) такий був замучений, жовтий, як з воску зліплений (Нар. опов.); На нього чекала Іринчина мати, мов з воску зліплена Доротея Адамівна Ковальська (М. Ю. Тарновський); (Тіпка:) Перш які були з себе показні, тілесні (бариня), а тепер немов з воску зліплені... (М. Кропивницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віск — віск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. віск — Віск. У сполуч. тілько воску й свічки — все, що є кращого. Дві сотні з половиною сьвідомих інтелігентних Русинів — тілько всего воску й сьвічки маємо ту, а решта — то несьвідомий нарід, котрий жде не нажде... Українська літературна мова на Буковині
  3. віск — [в'іск] воску, м. (на) воску Орфоепічний словник української мови
  4. віск — воску, ч. 1》 Пластична маса жовтого чи білого кольору, яку виробляють бджоли для стільника. 2》 Якісно близька до бджолиного воску маса мінерального або рослинного походження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. віск — ВІСК, во́ску, ч. 1. Органічна речовина жовтого або білого кольору, яку виробляють бджоли для стільників. Теплий солодкавий дух воску, що стікав по свічках, підіймав з грудей до горла жалість (М. Словник української мови у 20 томах
  6. віск — віск: ◊ м'яки́й як віск → м'який Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. віск — Воскова вдача: аби до тепла, так і тане. Має дуже м'яку вдачу. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. віск — Віск, во́ску, на воску́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. віск — ВІСК, во́ску, ч. 1. Пластична маса жовтого або білого кольору, яку виробляють бджоли для стільників. Теплий солодкавий дух воску, що стікав по свічках, підіймав з грудей до горла жалість (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. віск — Віск, воску м. Воскъ. Зсукали свічку з ярого воску. н. п. ум. вощок, вощечок. Грин. ІІІ. 8. Сим. 221. Словник української мови Грінченка