гад

підколо́дна (потайна́) гадю́ка (га́дина); підколо́дний (потайни́й) гад, лайл. Підступна, зловмисна людина. — Хіба ж ти людина! Кидався до неї з кулаками. А вона тільки плечем поведе, сміється, гадюка підколодна (Н. Рибак); Іду я — і дихати мені важко.., і вогонь пече мені в грудях, наскрізь пропікає. Чекай-но, знайду я тебе, знайду, потайна гадюко (С. Журахович); — Сам де ошивався? По тилах, по базах? Гад ти підколодний, ще знайдеться на тебе управа! (Є. Гуцало).

пригрі́ти гадю́ку (га́дину, га́да і т. ін.) на гру́дях (у па́зусі, за па́зухою і т. ін.), грубо. Виявити турботу, піклування про того, хто потім віддячує злом; помилитися в комусь. Оленчук, що стояв осторонь, піймав на собі гострий Килигеїв погляд: “Так оце воно таке, твоє благородіє? Пригрів на грудях гадюку?” (О. Гончар); (Андрій:) Не оступавсь би за його (за нього). А то, бач, пригрів гадюку у пазусі, вона й укусила (М. Костомаров); Вихор сплюнув і гірко вилаявся: — Пригріли гада за пазухою! (В. Кучер). пригрі́ти га́дину. Це гадина, котру ми пригріли,— мовив, зітхнувши, кооператор (В. Підмогильний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

гад — гад 1 іменник чоловічого роду, істота тварина гад 2 іменник чоловічого роду, істота про огидну підступну людину зневажл. Орфографічний словник української мови
гад — Гадина, гадюка, змія, гаспид; ЛАЙ. ПАДЛЮКА; зб. гадь, гаддя, гадюччя. Словник синонімів Караванського
гад — -а, ч. 1》 Земноводна тварина або плазун. 2》 перен., зневажл. Про огидну, підступну людину. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
гад — Гадюка, гадюра, гадючка, гадиня, гадючення, гадюччя, гаддя, гадь, гашка, галюга, галиця, плаз, плазун, див. змія, дракон, змій Словник чужослів Павло Штепа
гад — ГАД, а, ч. 1. Земноводна тварина або плазун. На острові там усякі звірі й гади живуть, а богатирі й стережуть їх, щоб вони куди не вийшли і не наробили шкоди людям (з легенди); До пенька з усіх сторін повзли вужаки .. Словник української мови у 20 томах
гад — (-а) ч. 1. крим.; зневажл. Працівник міліції. БСРЖ, 119; СЖЗ, 29; ЯБМ, 1, 214. 2. мн. гади, -ів; мол.; жарт.-ірон. Радянське неякісне взуття. <... Словник жарґонної лексики української мови
гад — див. змія Словник синонімів Вусика
гад — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм. Словник синонімів української мови
гад — ГАД, а, ч. 1. Земноводна тварина або плазун. Кого гад укусив, той і глисти боїться (Номис, 1864, № 5797); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (Донч., IV, 1957, 41); *Образно. Словник української мови в 11 томах
гад — Гад, -ду м. 1) Гадъ, пресмыкающееся. Чужими руками добре гада ловити. Ном. № 9664. 2) соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. ЗОЮР. І. 309. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду. Драг. 113. Словник української мови Грінченка