гаманець
наби́тий (по́вний) гамане́ць. 1. Багато грошей. Й поміж людей ще водяться людці, Яких ми звем зневажливо “жуками”. Їх ідеал — набиті гаманці (Л. Дмитерко); Був на селі козак Кирило Яловець, Щасливий, дякуючи долі: Хазяйство добре мав і повний гаманець — Всього було доволі (Л. Глібов). 2. у кого. Хто-небудь має багато грошей. Він багатий! У нього повний гаманець (З газети).
пусти́й (поро́жній) гамане́ць. 1. Мало грошей. Не можу купувати дорогі речі — пустий гаманець (З журналу). 2. у кого. Хто-небудь не має грошей. У її батька хазяйство бідне і пустий гаманець (З газети).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гаманець — (сумочка для грошей) калитка, заст. калита, (невеличка) портмоне, діал.: пулярес, мошонка. Словник синонімів Полюги
- гаманець — гамане́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гаманець — Портмоне, (дамський) ридикюль. Словник синонімів Караванського
- гаманець — [гаманец'] -н'ц'а, ор. -нцем, м. (на) -н'ц'і, р. мн. -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
- гаманець — -нця, ч. Зменш. до гаман. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гаманець — ГАМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до гама́н. Дивлячись на дяка, що той аж употів розказуючи, вийняв [Кирик] з кишені гаманець, розв'язав та й дав цілісінького п'ятиалтинного на молитви дяку (Г. Словник української мови у 20 томах
- гаманець — ГАМАНЕ́ЦЬ (вмістище для грошей), ГАМА́Н, ПОРТМОНЕ́, ПОРТМОНЕ́Т заст., ПОРТМОНЕ́ТКА заст., розм., КИСА́ заст., ПУЛЯ́РЕС діал., КАБЗА́ діал., КАМЗА́ діал.; КАЛИ́ТКА, КАПШУ́К, КАЛИТА́ заст., МОШО́НКА діал. (у формі торбини). Словник синонімів української мови
- гаманець — Гамане́ць, -нця́, в -манці́; -манці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гаманець — ГАМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до гама́н. Дивлячись на дяка, що той аж употів розказуючи, вийняв [Кирик] з кишені гаманець, розв’язав та й дав цілісінького п’ятиалтинного на молитви дяку (Кв.-Осн., II, 1956, 239); За пояс лико одвічало. Словник української мови в 11 томах
- гаманець — Гаманець, -нця м. ум. отъ гаман. Словник української мови Грінченка