гаманець

ГАМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

Зменш. до гама́н.

Дивлячись на дяка, що той аж употів розказуючи, вийняв [Кирик] з кишені гаманець, розв'язав та й дав цілісінького п'ятиалтинного на молитви дяку (Г. Квітка-Основ'яненко);

За пояс лико одвічало, На йому висів гаманець; Тютюн і люлька, і кресало, Лежали губка, кремінець (І. Котляревський);

Жигай витягнув із засмальцьованого гаманця листочок паперу з адресою (А. Шиян);

* Образно. – Все гаразд, минуло лихо, – Дума так цей молодець, Запустивши лапу тихо У державний гаманець (С. Воскрекасенко).

◇ (1) Наби́тий (по́вний) гамане́ць – багато грошей або великі гроші.

Й поміж людей ще водяться людці, Яких ми звем зневажливо “жуками”. Їх ідеал – набиті гаманці (Л. Дмитерко);

I хто всiляким iдолам i Владам ладен кадити херувимський ладан, той хоч умре з набитим гаманцем, – душа у нього буде горобцем (Л. Костенко);

Був на селі козак Кирило Яловець, Щасливий, дякуючи долі: Хазяйство добре мав і повний гаманець – Всього було доволі (Л. Глібов);

(2) Поро́жній (пусти́й) гамане́ць – мало грошей або малі гроші.

Втікай, Максиме, від цих декадентських розчарувань, бо їх може дозволити собі не літературний пролетарій із порожнім гаманцем, а знаменитість (С. Процюк);

Не можу купувати дорогі речі – пустий гаманець (із журн.);

Труси́ти гаманце́м див. труси́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

гаманець

Значення в інших словниках