гвинтик

вкру́чувати гви́нтики кому, грубо. Навмисне переконувати кого-небудь у чомусь неправдоподібному; намагатися обдурити когось. — Ти, Софіє, мені гвинтики не вкручуй, ніякого коньяку у мене в задній кишені нема і бути не може (В. Собко).

до оста́ннього гви́нтика. Повністю, до кінця. Випущений 1918 року “шевроле” крім того, що є оригіналом до останнього гвинтика, ще й на ходу — їздить, та ще й як (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гвинтик — гви́нтик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гвинтик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до гвинт 1). 2》 перен. Взагалі невеличка деталь у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гвинтик — ГВИ́НТИК, а, ч. 1. Зменш. до гвинт 1. Насамперед завсiгди ж можна знайти грошi, як пильно дивитися в землю. Адже знайшла Любка торiк двi копiйки на базарi. А потiм може попастися цвяшок, скобочка, гвинтик, кiльце (В. Словник української мови у 20 томах
  4. гвинтик — ДЕТА́ЛЬ (складова частина механізму, машини тощо), ЕЛЕМЕ́НТ спец.; ГВИ́НТИК розм. (невеликого розміру). Від торговців різним металевим дріб'язком він поступово набирав потрібних йому деталей. Зараз приймач був майже готовий (О. Словник синонімів української мови
  5. гвинтик — ГВИ́НТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до гвинт 1. В цій машині він знав чисто все до останнього гвинтика (Собко, Серце, 1952, 4); Він сам почав мацати в жниварці кожний гвинтик (Донч., VI, 1957, 40). 2. перен. Взагалі невеличка деталь у чому-небудь. Словник української мови в 11 томах
  6. гвинтик — Гвинт, -та м. = шруб. ум. гвинтик. Чистив він ту рушницю і загубив маленького гвинтика. Грин. II. 206. Словник української мови Грінченка