гвіздок

ду́мка гвіздко́м (коло́м) стрими́ть (стирчи́ть, сиди́ть і т. ін.) у голові́ у кого, чиїй і без додатка. Хто-небудь весь час думає про щось. Гвіздком стирчала там (у голові) одна думка ..— як мога швидше вирватися від сеї причепи (Панас Мирний); Якщо щастя нема ні на землі, ані на небі, то треба ж все-таки якось знайти, де воно є... Думка ця гвіздком сиділа в голові філософа (П. Тичина).

не в ті́м’я би́тий. Розумний, тямущий, кмітливий і т. ін. (Лікар:) До нашої панночки не легко приступитись, та я теж не в тім’я битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось (Леся Українка); Так же піп не в тім’я битий: його не обдуриш… (Л. Мартович). не гвіздко́м у ті́м’я би́тий. Хлопці наші, нівроку їм, не гвіздком у тім’я биті, а от гляди ж — немовби й діло не яке, баламутна дівка повелася з Михайликом так, наче він прийшов з мазницею по мед (О. Ільченко). не в поти́лицю би́тий. — Він беручкий… Хороший чоловік, правда?..— Авжеж… Він чоловік не в потилицю битий (Ю. Мушкетик).

стримі́ти (гвіздко́м (цвя́хом, цвя́шком)) в голові́ (в па́м’яті, у мо́зку і т. ін.). Постійно з’являтися, поставати у пам’яті, свідомості (про образи, думки і т. ін.), невідступно переслідувати кого-небудь. Довбня тепер стримів гвіздком у її голові, стояв перед очима (Панас Мирний); Слово “замерз” стриміло в моєму мозку холодним цвяхом (А. Хорунжий); Починаю своєю звичкою перебирати в думках старі сюжети новел, невикористані теми, що здавна гвіздками стриміли в моєму пам’ятку (пам’яті)(С. Васильченко); Але збита шибка стриміла йому цвяшком у мозку. Хто її збив? (Л. Мартович). стримі́ти гвіздко́м у голі́воньці. Пилипко, вмовляючи матір, тільки заспокоював її. В його малій голівоньці гвіздком стриміла думка,— от хоч би що, а піти посипа́ти! (Панас Мирний).

увійти́ гвіздко́м у го́лову чию, кому. Дуже добре, надовго запам’ятатися. Можна було чекати, що .. Мирон і Данило заспокояться і не буде більше аргументів проти депутації. Сталося інакше. Ількові слова твердим гвіздком увійшли у їх голови (О. Маркуш).

як гвіздко́м (цвя́хом) приби́ти, зі сл. сказа́ти, дода́ти і т. ін. Чітко, категорично, твердо, переконливо і т. ін. Сказав, як гвіздком прибив (Укр.. присл..); — Ні! нема добра... немає — додасть (Мирон), як гвіздком приб’є, та й замовкне (Панас Мирний).