1. Фразеологічний словник української мови

глум

бра́ти (підніма́ти) / взя́ти (підня́ти) на глум (на глу́зи, на сміх) кого, що і без додатка. Насміхатися, кепкувати з кого-, чого-небудь. Язикатий подоляк вічно бере на глум Гришині романи з вертихвістками (О. Гончар); (Гаптін:) І чого ти така, Ярино?.. все зо сміхом, все на глузи береш… (Леся Українка); Та над Петром ну реготать, Петра на глузи піднімать (П. Гулак-Артемовський); Засмутився Карпо, не їсть, не п’є, як ніч ходить… Глузують наші, на сміх його беруть… (М. Коцюбинський). здійма́ти на глум. (Лицар:) Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш, чи смієшся в вічі? (Леся Українка); // Піддавати осуду. Інший і сувору догану перетерпить, і круте покарання, а коли його візьме на глум громада, то вже йому непереливки (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глум — глум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. глум — -у, ч. Зле висміювання; насміхання. Брати на глум. Віддавати на глум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глум — ГЛУМ, у, ч. Дія за знач. глуми́тися. Вулицею .. котилась [юрба] і сміх, і глум, і гомін, і прокльони несла з собою (Леся Українка); Він перестав сміятися, зате в тоні його лишився одвертий глум (Ю. Шовкопляс); Вони чужі й незнайомі, але рідні. Словник української мови у 20 томах
  4. глум — Все пішло на глум. Все страчено, все змарновано. Сказано на глум, а ти бери на ум. Все що старші скажуть з докором, є доброю наукою для молодих. Хтось сказав на глум, а він узяв на ум. Хтось пожартував над ним, а він повірив. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. глум — див. ганьба; насмішка Словник синонімів Вусика
  6. глум — ЗНУЩА́ННЯ (заподіяння мук, страждання кому-небудь), ГЛУМ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм., ЗБИТКУВА́ННЯ діал., ПО́КВОЛ (ПО́КВІЛ) діал. Словник синонімів української мови
  7. глум — ГЛУМ, у, ч. Зле висміювання; насміхання. Вулицею.. котилась [юрба] і сміх, і глум, і гомін, і прокльони несла з собою (Л. Укр., І, 1951, 443); Він перестав сміятися, зате в тоні його лишився одвертий глум (Шовк. Словник української мови в 11 томах
  8. глум — Глум, -му м. Насмѣшка, издѣвка, посмѣяніе. Старе скаже на глум, а ти бери на ум. Ном. № 6013. на глум подати. Отдать на посмѣяніе. На глум старих звичаїв не подаймо. К. ПС. 23. Словник української мови Грінченка