1. Словник української мови в 11 томах

глум

ГЛУМ, у, ч. Зле висміювання; насміхання.

Вулицею.. котилась [юрба] і сміх, і глум, і гомін, і прокльони несла з собою (Л. Укр., І, 1951, 443);

Він перестав сміятися, зате в тоні його лишився одвертий глум (Шовк., Інженери, 1956, 183);

В мужичій вимові слово «пан» звучало.. з відтінком глуму (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 50);

*Образно. Так заточенець думав думу, Один конаючи в тюрмі; І тільки стіни зором глуму Зі тьми дивилися самі (Граб., І, 1959, 152).

◊ Бра́ти (взя́ти, підніма́ти, підня́ти, здійма́ти, здійня́ти і т. ін.) на глум кого, що і без додатка — насміхатися, глузувати, кепкувати з когось або чогось, над кимось або чимось.

— То ти береш мене, старого, на глум.? (Март., Тв., 1954, 60);

Дмитрій не тільки не обурився за те, що Кирило промовчав у Новгороді, а навпаки, взяв його на глум (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 237);

Звелів [Турн] з досади, гніву, злості На глум підняти мертві кості.. Нещасних Низа з Евріалом Перед самим Троянським валом, Щоб сим врагів своїх кольнуть (Котл., І, 1952, 231);

О, скільки він [Каменяр] людських підслухав дум, О, скільки він розкрив очей незрячих, Підвів з колін безвольних і ледачих, Нахаб і неуків підняв на глум (Забашта, Вибр., 1958, 43);

[Лицар:] Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш, чи смієшся в вічі? (Л. Укр., II, 1951, 194).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глум — глум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. глум — -у, ч. Зле висміювання; насміхання. Брати на глум. Віддавати на глум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глум — ГЛУМ, у, ч. Дія за знач. глуми́тися. Вулицею .. котилась [юрба] і сміх, і глум, і гомін, і прокльони несла з собою (Леся Українка); Він перестав сміятися, зате в тоні його лишився одвертий глум (Ю. Шовкопляс); Вони чужі й незнайомі, але рідні. Словник української мови у 20 томах
  4. глум — Все пішло на глум. Все страчено, все змарновано. Сказано на глум, а ти бери на ум. Все що старші скажуть з докором, є доброю наукою для молодих. Хтось сказав на глум, а він узяв на ум. Хтось пожартував над ним, а він повірив. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. глум — див. ганьба; насмішка Словник синонімів Вусика
  6. глум — бра́ти (підніма́ти) / взя́ти (підня́ти) на глум (на глу́зи, на сміх) кого, що і без додатка. Насміхатися, кепкувати з кого-, чого-небудь. Язикатий подоляк вічно бере на глум Гришині романи з вертихвістками (О. Гончар); (Гаптін:) І чого ти така, Ярино?.. Фразеологічний словник української мови
  7. глум — ЗНУЩА́ННЯ (заподіяння мук, страждання кому-небудь), ГЛУМ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм., ЗБИТКУВА́ННЯ діал., ПО́КВОЛ (ПО́КВІЛ) діал. Словник синонімів української мови
  8. глум — Глум, -му м. Насмѣшка, издѣвка, посмѣяніе. Старе скаже на глум, а ти бери на ум. Ном. № 6013. на глум подати. Отдать на посмѣяніе. На глум старих звичаїв не подаймо. К. ПС. 23. Словник української мови Грінченка