1. Фразеологічний словник української мови

голівка

гла́дити / погла́дити по голі́вці (голові́) кого і без додатка. 1. Хвалити, заохочувати. Я помітила, що ти .. почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше; за се, звісно, тебе варто по голівці погладити (Леся Українка). 2. Потурати, залишати без покарання. гла́дити по голова́х. Батьки, які синів не вчили, А гладили по головах, І тільки знай що їх хвалили, Кипіли в нефті (нафті), в казанах (І. Котляревський).

не гла́дити / не погла́дити по голі́вці (по голові́) кого і без додатка. Не потурати кому-небудь, не залишати без покарання, притягати до відповідальності. (Косяк:) Ні, я заявочку в райком напишу, як комуністи сім’ї руйнують. За це у вас по голівці не гладять (М. Зарудний); За обман суду по голові не погладять, та й хуліганив ти (А. Хижняк).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голівка — голі́вка іменник жіночого роду від: голова Орфографічний словник української мови
  2. голівка — ГОЛІВКА – ГОЛОВКА Голівка. Зменш.-пестл. від голова. Головка. Кулясте чи довгасте суцвіття або кулястий плід деяких рослин (капусти, маку, цибулі, часнику); заокруглене потовщення болта, стержня, цвяха тощо. Літературне слововживання
  3. голівка — -и, ж. Зменш.-пестл. до голова 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. голівка — ГОЛІ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до голова́ 1. – Підніми ж бо голівку, доню, та глянь на старого батька! (Марко Вовчок); Серед густих трав яскраво пишались високі, розрослі голівки жовтих квіток (М. Словник української мови у 20 томах
  5. голівка — див. голова Словник синонімів Вусика
  6. голівка — див. суцвіття Універсальний словник-енциклопедія
  7. голівка — Голі́вка, -вки, -вці; -лі́вки, -лі́вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. голівка — ГОЛІ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до голова́ 1. — Підніми ж бо голівку, доню, та глянь на старого батька! (Вовчок, 1, 1955, 93); Чорний вуж, здіймаючи вгору лакову голівку з жовтими пелюстками, швидко плазував у гущавину (Донч., III, 1956, 166). ◊ Гла́дити (погла́дити) по голі́вці див. гла́дити. Словник української мови в 11 томах
  9. голівка — Голівка, -ки ж. ум. отъ голова. Словник української мови Грінченка