1. Словник української мови у 20 томах

голівка

ГОЛІ́ВКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до голова́ 1.

– Підніми ж бо голівку, доню, та глянь на старого батька! (Марко Вовчок);

Серед густих трав яскраво пишались високі, розрослі голівки жовтих квіток (М. Івченко);

Чорний вуж, здіймаючи вгору лакову голівку з жовтими пелюстками, швидко плазував у гущавину (О. Донченко);

З-за сусіднього тину виглядало кілька дитячих голівок (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голівка — голі́вка іменник жіночого роду від: голова Орфографічний словник української мови
  2. голівка — ГОЛІВКА – ГОЛОВКА Голівка. Зменш.-пестл. від голова. Головка. Кулясте чи довгасте суцвіття або кулястий плід деяких рослин (капусти, маку, цибулі, часнику); заокруглене потовщення болта, стержня, цвяха тощо. Літературне слововживання
  3. голівка — -и, ж. Зменш.-пестл. до голова 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. голівка — див. голова Словник синонімів Вусика
  5. голівка — див. суцвіття Універсальний словник-енциклопедія
  6. голівка — гла́дити / погла́дити по голі́вці (голові́) кого і без додатка. 1. Хвалити, заохочувати. Я помітила, що ти .. почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше; за се, звісно, тебе варто по голівці погладити (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
  7. голівка — Голі́вка, -вки, -вці; -лі́вки, -лі́вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. голівка — ГОЛІ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до голова́ 1. — Підніми ж бо голівку, доню, та глянь на старого батька! (Вовчок, 1, 1955, 93); Чорний вуж, здіймаючи вгору лакову голівку з жовтими пелюстками, швидко плазував у гущавину (Донч., III, 1956, 166). ◊ Гла́дити (погла́дити) по голі́вці див. гла́дити. Словник української мови в 11 томах
  9. голівка — Голівка, -ки ж. ум. отъ голова. Словник української мови Грінченка