голівонька

ГОЛІ́ВОНЬКА, и, ж.

Пестл. до голі́вка.

Болить моя голівонька, Ще й серденько в тузі (з народної пісні);

Вона підняла од шитва голівоньку (Марко Вовчок);

Ухмиляється будякова квіточка першому промінню ясного сонця, теплому, ясному й пестячому її свіжу рожеву голівоньку (Панас Мирний).

◇ (1) Бі́дна голі́вонька (голова́):

а) (зі сл. моя, наша) уживається для вираження відчаю, розпачу.

Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись за мене! Ох, Усте, бідна наша голівонька (Марко Вовчок);

– Я звелю повісити тебе, якщо не повідаєш мені правди, – тихо сказав Гатило. – Вай, бідна голова моя (І. Білик);

О, бідна моя голова! Я теж повинен був написати на вас донос (Валерій Шевчук);

б) (зі сл. твоя, їх) уживається для вираження співчуття чиїм-небудь переживанням.

– З такою втіхою я б у домовину рада. Ще дасть [мати] тебе заміж за якогось гайдамаку старого, – ось побачиш .. Ох, Марусечко мила! Марусечко люба! Бідна ж твоя голівонька (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голівонька — голі́вонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. голівонька — головонька, -и, ж. Пестл. до голівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голівонька — див. голова Словник синонімів Вусика
  4. голівонька — бі́дна голі́вонька (голова́). 1. зі сл. моя́, на́ша. Уживається для вираження відчаю, розпачу. Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись за мене!... Фразеологічний словник української мови
  5. голівонька — Голі́вонька, -ньки, -ньці; -воньки, -ньок, -нькам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. голівонька — ГОЛІ́ВОНЬКА, ГОЛО́ВОНЬКА, и, ж. Пестл. до голі́вка. Вона підняла од шитва голівоньку, глянула любо, всміхнулася (Вовчок, І, 1955, 162); Головонько моя бідная, В мене ненька та нерідная (Укр.. лір. пісні, 1958, 373); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  7. голівонька — Голівонька, -ки ж. ум. отъ голова. Словник української мови Грінченка