1. Фразеологічний словник української мови

гопки

вибри́кувати го́пки, прост. Дуже радіти. — Скільки оці (штани)? Два, кажете? А півтора? — Півтора то й півтора... Хай вибрикує ваш хлопчик гопки! (О. Ільченко).

го́пки скака́ти. Охоче бігти, іти куди-небудь. Онопрій усе наставляв ухо на Саливона і своє гукнув: — Пісного борщу не годна зварить, а до церкви гопки скаче! (В. Кучер).

ста́ти / става́ти го́пки. Не погодитися з ким-, чим-небудь, запротестувати. Балабуха знав, що його жінка стане гопки, як углядить цю всю компанію в своїй світлиці (І. Нечуй-Левицький); — Як стане було отой Гонченко гопки, то вже не зіб’єш його нічим,— хоч плач, хоч скач, а зробить, як сказав!.. (Ю. Яновський).

у го́пки йти. Танцювати. Тут циган якийсь ув’язався, набивається нам зі своєю шкапою, старою, злиденною.— Купуй, брате! — Але ж вона крива...— А що, вона має тобі в гопки йти? (О. Гончар).

хоч го́пки скачи́. Уживається для вираження марності чиїхось зусиль, неможливості, безсилля зробити що-небудь; що не роби. — Як будемо триматися купи, стовчемо панів і в ступі, — впевнено кидає Мар’ян. — Покрутяться вони, мов посолені в’юни, а без мужика, хоч гопки скачи, нічого не зроблять (М. Стельмах); — А от у мене шкідників не було. Вродило теж не дуже, зерно легке, присушене, але тут уже хоч гопки скачи — нічого не зробиш. Сила природи… (І. Григурко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гопки — го́пки прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. гопки — 1》 виг. Виражає спонукання до скакання, стрибання, тупотіння. 2》 присл. Підстрибуючи, підскакуючи. Гопки скакати. Гопки ставати (стати) — а) ставати на задні ноги, ставати дибки (перев. про коней); б) (перен.) різко виявляти незгоду, протест. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гопки — ГО́ПКИ. 1. виг. Виражає спонукання до скакання, стрибання, тупотіння. Гопки, рижа! А в рижої і духу нема (Номис); // у знач. пред. Пізно старого коня учить гопки (приказка); – Не вчи старого кота гопки! (Р. Андріяшик). 2. присл. Підстрибуючи, підскакуючи. Словник української мови у 20 томах
  4. гопки — див. сторчма Словник синонімів Вусика
  5. гопки — Го́пки, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гопки — ГО́ПКИ. 1. виг. Виражає спонукання до скакання, стрибання, тупотіння. Гопки, рижа! а в рижої і духу нема (Номис, 1864, № 1844). 2. присл. Підстрибуючи, підскакуючи. — Хай вибрикує ваш хлопчик гопки! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 243). Словник української мови в 11 томах
  7. гопки — Гопки меж. 1) Выражаетъ скаканіе, прыганіе, топаніе въ танцѣ. Гопки, рижа! а в рижої і духу нема. Ном. № 1844. Пізно старого кота учить гопки. Ном. № 3222. Та вижнемо жито до самого краю, поставимо в копки та вдаримо в гопки. Грин. ІІІ. 137. Словник української мови Грінченка