Гор

бра́ти / взя́ти верх (го́ру) над ким—чим і без додатка. 1. Виявлятися сильнішим від кого-, чого-небудь; переважати когось, щось. Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони просто впали (М. Коцюбинський); Вивчення космосу супроводжувалося найжорстокішою боротьбою науки з мракобіссям, неуцтвом і шахрайством, в якій часто брали гору хибні, містичні уявлення (З журналу); Писав (Олекса) їй листи, але Надія мовчала. Видно з усього, що гординя взяла верх над її коханням (І. Цюпа); // без додатка. Виділятися серед чого-небудь. А серед нарізних покликів молдуван співучий голос пана писаря бере гору над затихаючою бурею (М. Коцюбинський); // Виявлятися на повну силу. Здоров’я почало брати гору, наповняло, як вода колодязь, і губи зачервоніли, і очі заграли (П. Куліш). 2. Перемагати, переборювати, долати кого-, що-небудь. Чайчиха вгледіла хлопця, коли він уже вискочив за ворота, з реготом відбиваючись від братів, які почали брати верх над ним (М. Стельмах); (Микита:) Так ні, не буде цього, ніколи не буде, щоб Семен взяв верх наді мною (М. Кропивницький); Ні, таки наші взяли гору, таки ми попереду… Ті вже далеко лишилися, спиняють коні… (М. Коцюбинський); // Здобувати перемогу, першість у змаганні; вигравати. Баскетбол. У Свердловську динамівці Тбілісі взяли гору над місцевим “Уралмашем” (З газети); // Підкоряти своїй волі, розпоряджатися, керувати ким-, чим-небудь; верховодити. — Хіба ми за людей гірші? Уже порішили (поділити землю). Невдоволені були, але верх брали Гуща та Прокіп (М. Коцюбинський); Розпустилися (думки) так, що не приберу способу, як їх докупи позбирати, та над ними гору взяти (Панас Мирний).

го́ре (своє́) ми́кати, нар.-поет. Бідувати, поневірятися і т. ін. — Батько його з матір’ю рано померли, і залишився він сиротою микати своє горе на білому світі (Укр.. казки).

зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні? Може, в чарці затоплював лихо? (П. Воронько); І гарний сей чоловік, .. зате як загуляє, — роботу .. кинув та й розум затопе (затопить) в горілці (Панас Мирний). у ча́рці го́ренько топи́ти. Роби на других дні та ночі. На хвилю праці не засни; А візьме сум, заплачуть очі — У чарці горенько топи... (П. Грабовський). топи́ти го́ре в чому. Пива він не любив і топив своє горе в абстрактних розмовах про беззахисність людського кохання (Л. Первомайський).

золоті́ го́ри, зі сл. обіця́ти. Надто багато. Твою (народу) хотіли душу полонити і князь, і гетьман, а ще й пан, .. що обіцяли гори золоті (П. Тичина); Потім умовляв Дмитра отямитися, обіцяв золоті гори (М. Ю. Тарновський).

і го́ри покоти́ти. Справитися з найважчою роботою, з найскладнішими завданнями. Коли б то Йван схаменувся Та з Дону вернувся! Я б ні о чім не тужила Й гори б покотила! (Укр. поети-романтики..).

(і) сміх і го́ре (гріх, плач, сльо́зи, ли́хо і т. ін.). Одночасно смішно і сумно; трагікомічно. Сміх і горе було дивитись на те, що зажали Маланка з Гафійкою (М. Коцюбинський); — Чого ж сама на збори не прийшла? — Куди вже там бабі ходити на збори: і сміх і гріх (М. Стельмах); Щоб голова колгоспу та був без грошей, а його дочка, молода вчителька, без чобіт! І сміх і сльози (В. Кучер); — От щоб тебе з твоїми вигадками! І сміх і лихо з дурнем (Г. Квітка-Основ’яненко).

не за гора́ми. 1. У найближчому майбутньому, незабаром, скоро. Вже й зима не за горами… (Панас Мирний); Ще й не нажився, здається, а вже шістдесят не за горами (М. Зарудний); Хліба вже скоро заколосяться. Не за горами — ось вже й косовиця (М. Понеділок). 2. На невеликій відстані; недалеко, близько. — Дзвеняче (село) хоч і не за горами, та все-таки за надцять кілометрів од Закриниччя (Є. Гуцало); Вже не за горами були передові сили німецької інтервенції (Л. Дмитерко). не за горо́ю. Питаю: — “Як ви доскочили такого огира?” — “Нам теє знати, батьку. Сідай да їдь собі з Богом: ляхи не за горою” (П. Куліш).

переверну́ти (зру́шити) / верну́ти го́ри. Виконати велику, навіть неможливу роботу; зробити дуже багато. (Трохим:) Рівні і парні (воли), як соколи: чи в плузі, чи в возі — ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (М. Кропивницький); — Думав, білоручки тільки до писання здатні. А вони, дивись, гори перевернули (В. Речмедін); — Закваска в неї (вчительки) крута, робоча. Уся в батька.. Отаких би їм учителів, то б Кочубей з ними ще гори вернув (В. Кучер).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) (ясни́м вогне́м (по́лум’ям)) гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув (Карпець) скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хоч з мо́сту та в во́ду кому і без додатка. У когось дуже скрутне, безвихідне становище; хтось у відчаї, комусь дуже тяжко. Сироті хоч з мосту та в воду! (Укр.. присл..); — А що я робитиму, як ти вмреш, а я зостанусь удовою, та ще з дітьми?..Хоч з мосту та в воду (І. Нечуй-Левицький); Зі служби господар прогнав, домівку забрали… хоч з мосту мені та у воду (М. Олійник). кра́ще (все одно́, що) з мо́сту та в во́ду. Як такого ходу, то лучче (краще) з мосту та в воду (Укр.. присл..); Мені краще з мосту та в воду, ніж годинку побалакати серйозно (Г. Хоткевич); — Ой, лишенько, пропала ж я тепер… Тепер же мені все одно, що з мосту та в воду! (Панас Мирний). хоч з гори́ та в во́ду. Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,— Хоч з гори та в воду! (Т. Шевченко). хоч у Дніпро́ з мо́сту. Опинився Шавкун серед великого города з одною бідою — “вовчим білетом” в кишені. Сказано: хоч у Дніпро з мосту (Панас Мирний); // Важко зарадити чому-небудь, неможливо досягти чогось і т. ін. Пішов поголос про нього й Маланку. Хоч з мосту та у воду, бо людям роти не позатикаєш (М. Зарудний); — Для чого тільки я вас зустріла? — питає сама в себе крізь сльози.— Вчилась би, жила б… А тепер хоч з мосту та в воду (Ю. Збанацький).

як (дурно́му) з гори́ бі́гти / побі́гти (збі́гти). Дуже просто, легко, без зусиль і т. ін. Тобі туди йти, як з гори бігти (Укр.. присл..); — Була весела,— одкаже (Катря), — бо перше було жити легко у світі, як дурному з гори бігти… (Марко Вовчок); (Віктор (регоче):) Ти, батьку, просто скарб. Я колись фейлетон про тебе напишу, їй-богу напишу. (Заболотний:) А чого ж, тобі це — як дурному з гори побігти (О. Левада).

як (мов, на́че і т. ін.) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов’язків, сумнівів, турбот тощо. (Химка:) Яка я після вашої розмови стала весела,— наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); В Пантелея Потаповича наче гора з пліч зійшла.., то він тільки не докумекався, скільки треба вносити добрив у пари (П. Оровецький); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар).

як (мов, ні́би і т. ін.) на кам’яну́ го́ру, зі сл. наді́ятися, поклада́тися, спе́ртися і т. ін. Цілком, повністю, безсумнівно і т. ін. (Антон:) Ніхто вам так не потрапить догодити, як я: надійтесь на мене, як на кам’яну гору (М. Кропивницький); — Оце ті “тигри” і “фердинанди”! Оце на них .. надіються, як на кам’яну гору! (П. Автомонов); — А на хлопців своїх я покладаюсь, як на кам’яну гору: не підведуть! (А. Головко); Покладалися (на протекції), як на кам’яну гору (О. Полторацький); — На нашу Ольгу Степанівну, як на кам’яну гору, спертися можна (В. Собко). як на камі́нну го́ру. (Анна:) Я можу так на вас впевнятись, як на камінну гору! — адже правда? (Леся Українка).

як (мов, ні́би і т. ін.) ски́нути (звали́ти) го́ру (тяга́р) з плече́й. Відчути велике полегшення. Висповідавшись, Кабанець ніби гору скинув з плечей. Ми з ним подружили по-справжньому (Ю. Збанацький); Після зборів у Гната відлягло на серці, а на душі стало легко, ніби з плечей звалив гору (С. Чорнобривець); Пан маршалок глубоко (глибоко) зітхає, немов скинув з плечей якийсь великий тягар, і звішує голову, мов підрізаний (І. Франко).