1. Фразеологічний словник української мови

гора

не за гора́ми. 1. У найближчому майбутньому, незабаром, скоро. Вже й зима не за горами… (Панас Мирний); Ще й не нажився, здається, а вже шістдесят не за горами (М. Зарудний); Хліба вже скоро заколосяться. Не за горами — ось вже й косовиця (М. Понеділок). 2. На невеликій відстані; недалеко, близько. — Дзвеняче (село) хоч і не за горами, та все-таки за надцять кілометрів од Закриниччя (Є. Гуцало); Вже не за горами були передові сили німецької інтервенції (Л. Дмитерко). не за горо́ю. Питаю: — “Як ви доскочили такого огира?” — “Нам теє знати, батьку. Сідай да їдь собі з Богом: ляхи не за горою” (П. Куліш).

стоя́ти / ста́ти горо́ю за кого—що. Невідступно, всіма силами захищати, відстоювати кого-, що-небудь. — За народ горою стоїть (Тарас Дніпровець). І, видно, не простий собі чоловік (Д. Бедзик); — Вислужується,— буркнув Ґалаґан,— а ми за нього горою стояли (А. Крижанівський); — Євгене Панасовичу! — полум’яніючи, стиха озвалася вона.— Не журіться! Все буде гаразд. От побачите! Ми всі за вас горою станемо… (В. Речмедін).

як (мов, ні́би і т. ін.) за кам’яно́ю горо́ю (рідше стіно́ю), зі сл. бу́ти, жи́ти і т. ін. Під чиїмсь надійним захистом, без клопотів і т. ін.; позбавлений турбот, захищений. — Та ти сам не турбуйся, бо ти за мною, як за кам’яною горою (Марко Вовчок); — Тому-то й я позичила тебе в Мартохи, щоб бути за тобою, мов за кам’яною горою (Є. Гуцало); — Я за нею (Софією), можна сказати, як за кам’яною стіною живу (В. Собко). як за горо́ю. — Гарна ви жінка в Петра,— знову похвалив гість .. — Має шанувати своє щастя. Він за вами — як за горою! (Є. Гуцало).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гора — (значне підвищення над рівнем моря) діал.: бескид, (покрита лісом, крім вершини) кичера, (кам'яниста зі стрімкими схилами) скеля, (невисока) узгір'я. Словник синонімів Полюги
  2. гора — гора́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гори́ Орфографічний словник української мови
  3. гора — р. мн. гір. Назви, які виступають у ролі граматичної прикладки до слова гора і виражені відмінюваним іменником, звичайно не узгоджуються з цим словом: на горі Арарат. Узгодження буває в назвах ж. р.: на горі Говерлі, з гори Магнітної (форма прикметника). Літературне слововживання
  4. гора — (підвищення) узвишшя, сов. висота; (невисока) ГОРБ, ок. сопка; (шпичаста) пік, шпиль; (чого) купа, с. море, сила-силенна; Д. горище; (надвишок у мірці) наспа; мн. ГОРИ, гірський край; гірка, гіронька; п! КРЯЖ. Словник синонімів Караванського
  5. гора — -и, ж. 1》 Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. || тільки мн. Гориста місцевість, країна. 2》 чого. Велика кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось. 3》 у знач. присл. горою (горами). У вигляді гори. 4》 діал. Горище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гора — ГОРА́, и́, ж. 1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай (з народної пісні); Зоре моя вечірняя, Зійди над горою... Словник української мови у 20 томах
  7. гора — гора́: ◊ Вовча гора́ іст. пагорб у районі вулиці Зеленої: На початку XVII ст. передміщани підняли сміливу думку обвести своє передмістя укріпленнями. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. гора — Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком може. Люди розходяться, але подорожуючи, знова здибаються. Гори високі мають доли глибокі. По великім щастю приходить велике нещастя. До гори вийдеш, а з гори зійдеш. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. гора — див. багато Словник синонімів Вусика
  10. гора — ВГО́РУ (УГО́РУ) (у напрямі до верхньої частини чого-небудь, у горішню частину чогось), НАГО́РУ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ГО́РІ діал. Підбіг (Джмелик) до чорного дуба і.. Словник синонімів української мови
  11. гора — Гора́, -ри́; го́ри, гір, го́рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. гора — ГОРА́, и́, ж. 1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. гора — Гора, -ри ж. 1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Ном. № 2697. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Ном. № 1605. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ном. № 5381. лиса гора. Словник української мови Грінченка