гора

Гора, -ри

ж.

1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Ном. № 2697. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Ном. № 1605. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ном. № 5381. лиса гора. Гора съ обнаженной вершиной, — согласно народнымъ повѣрьямъ обычное мѣсто собранія вѣдьмъ и чертей. Чуб. І. 199. І на мудрім дідько на лису гору їздить. Ном. № 6502. золота гора, золоті гори. Несмѣтное богатство. Се їм золоту гору, та й ту рознесуть. Ном. № 10821. Золотії гори обіцяє. Прельщаетъ невѣроятными обѣщаніями. Ном. № 4526.

2) Чердакъ въ постройкахъ. Чуб. VII. 388. МУЕ. I. 88. (Черниг.). Лисичка зробилась кішкою, та з хати та на гору. Рудч. Ск. І. 30. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув. Рудч. Ск. І. 213.

3) О рѣкѣ: верховье, верхнее теченіе. Вітер з гори дме, т. е. по теченію.

4) Родъ игры. Грин. III. 115.

5) брати гору. Одерживать верхъ надъ кѣмъ либо, одолѣвать. Здоров'я почало брати гору. К. ЧР. 180.

6) брати горою. Пѣть басомъ высокія ноты; пѣть первымъ басомъ. Ти бери горою, а я буду окселентувати.

7) до гори, у горі, у гору. см. догори, угорі, угору. ум. гірка, гіронька, гірочка. Грин. ІІІ. 44. Горонька.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

гора — (значне підвищення над рівнем моря) діал.: бескид, (покрита лісом, крім вершини) кичера, (кам'яниста зі стрімкими схилами) скеля, (невисока) узгір'я. Словник синонімів Полюги
гора — гора́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гори́ Орфографічний словник української мови
гора — р. мн. гір. Назви, які виступають у ролі граматичної прикладки до слова гора і виражені відмінюваним іменником, звичайно не узгоджуються з цим словом: на горі Арарат. Узгодження буває в назвах ж. р.: на горі Говерлі, з гори Магнітної (форма прикметника). Літературне слововживання
гора — (підвищення) узвишшя, сов. висота; (невисока) ГОРБ, ок. сопка; (шпичаста) пік, шпиль; (чого) купа, с. море, сила-силенна; Д. горище; (надвишок у мірці) наспа; мн. ГОРИ, гірський край; гірка, гіронька; п! КРЯЖ. Словник синонімів Караванського
гора — -и, ж. 1》 Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. || тільки мн. Гориста місцевість, країна. 2》 чого. Велика кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось. 3》 у знач. присл. горою (горами). У вигляді гори. 4》 діал. Горище. Великий тлумачний словник сучасної мови
гора — ГОРА́, и́, ж. 1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай (з народної пісні); Зоре моя вечірняя, Зійди над горою... Словник української мови у 20 томах
гора — гора́: ◊ Вовча гора́ іст. пагорб у районі вулиці Зеленої: На початку XVII ст. передміщани підняли сміливу думку обвести своє передмістя укріпленнями. Лексикон львівський: поважно і на жарт
гора — Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком може. Люди розходяться, але подорожуючи, знова здибаються. Гори високі мають доли глибокі. По великім щастю приходить велике нещастя. До гори вийдеш, а з гори зійдеш. Приповідки або українсько-народня філософія
гора — див. багато Словник синонімів Вусика
гора — не за гора́ми. 1. У найближчому майбутньому, незабаром, скоро. Вже й зима не за горами… (Панас Мирний); Ще й не нажився, здається, а вже шістдесят не за горами (М. Зарудний); Хліба вже скоро заколосяться. Не за горами — ось вже й косовиця (М. Понеділок). Фразеологічний словник української мови
гора — ВГО́РУ (УГО́РУ) (у напрямі до верхньої частини чого-небудь, у горішню частину чогось), НАГО́РУ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ГО́РІ діал. Підбіг (Джмелик) до чорного дуба і.. Словник синонімів української мови
гора — Гора́, -ри́; го́ри, гір, го́рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гора — ГОРА́, и́, ж. 1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою (Шевч. Словник української мови в 11 томах