1. Літературне слововживання

гора

р. мн. гір. Назви, які виступають у ролі граматичної прикладки до слова гора і виражені відмінюваним іменником, звичайно не узгоджуються з цим словом: на горі Арарат. Узгодження буває в назвах ж. р.: на горі Говерлі, з гори Магнітної (форма прикметника).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гора — (значне підвищення над рівнем моря) діал.: бескид, (покрита лісом, крім вершини) кичера, (кам'яниста зі стрімкими схилами) скеля, (невисока) узгір'я. Словник синонімів Полюги
  2. гора — гора́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гори́ Орфографічний словник української мови
  3. гора — (підвищення) узвишшя, сов. висота; (невисока) ГОРБ, ок. сопка; (шпичаста) пік, шпиль; (чого) купа, с. море, сила-силенна; Д. горище; (надвишок у мірці) наспа; мн. ГОРИ, гірський край; гірка, гіронька; п! КРЯЖ. Словник синонімів Караванського
  4. гора — -и, ж. 1》 Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. || тільки мн. Гориста місцевість, країна. 2》 чого. Велика кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось. 3》 у знач. присл. горою (горами). У вигляді гори. 4》 діал. Горище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гора — ГОРА́, и́, ж. 1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай (з народної пісні); Зоре моя вечірняя, Зійди над горою... Словник української мови у 20 томах
  6. гора — гора́: ◊ Вовча гора́ іст. пагорб у районі вулиці Зеленої: На початку XVII ст. передміщани підняли сміливу думку обвести своє передмістя укріпленнями. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. гора — Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком може. Люди розходяться, але подорожуючи, знова здибаються. Гори високі мають доли глибокі. По великім щастю приходить велике нещастя. До гори вийдеш, а з гори зійдеш. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. гора — див. багато Словник синонімів Вусика
  9. гора — не за гора́ми. 1. У найближчому майбутньому, незабаром, скоро. Вже й зима не за горами… (Панас Мирний); Ще й не нажився, здається, а вже шістдесят не за горами (М. Зарудний); Хліба вже скоро заколосяться. Не за горами — ось вже й косовиця (М. Понеділок). Фразеологічний словник української мови
  10. гора — ВГО́РУ (УГО́РУ) (у напрямі до верхньої частини чого-небудь, у горішню частину чогось), НАГО́РУ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ГО́РІ діал. Підбіг (Джмелик) до чорного дуба і.. Словник синонімів української мови
  11. гора — Гора́, -ри́; го́ри, гір, го́рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. гора — ГОРА́, и́, ж. 1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. гора — Гора, -ри ж. 1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Ном. № 2697. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Ном. № 1605. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ном. № 5381. лиса гора. Словник української мови Грінченка