гора

ВГО́РУ (УГО́РУ) (у напрямі до верхньої частини чого-небудь, у горішню частину чогось), НАГО́РУ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ГО́РІ діал. Підбіг (Джмелик) до чорного дуба і.. спритно, мов кішка, видрався вгору (Григорій Тютюнник); Він приладнав її (драбину) до білосніжної колони і.. важко поліз угору (М. Стельмах); Він.. по запертих воротях виліз нагору, впав у двір (Ю. Яновський); Дід припинив коня, устав, одпустив черезсідельник і, сівши, помалу поїхав нагору (Панас Мирний); Щось лізе вверх по стовбуру До самого краю (Т. Шевченко); Іде Ольга горі селом (Ірина Вільде).

ГОРА́ (значне підвищення над навколишньою місцевістю), БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКЕ́Т) діал.; КИЧЕ́РА діал. (вкрита лісом, крім вершини); СКЕ́ЛЯ, СКЕЛИ́НА рідше (зі стрімкими схилами та гострими виступами); УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я) (ЗГІ́Р'Я) (невисока). Ближні гори зеленіють, А за ними — сині, А найдальші ледве мріють Снігом на вершині (М. Нагнибіда); Мов невидимая рука тут положила Границею отсії дві гори, Що високо до неба поздіймались, Один зелений бескид, другий — темний (Леся Українка); На крайньому бескеді стояло кілька смерек (Ю. Смолич); Мирно тим часом пливли кораблі по широкому полю.. І наближались уже до бескетів Сірен, до тих білих Скель лиховісних, засіяних густо кістьми мореходців (М. Зеров); Сонце поволі сховалося за кичеру (Є. Куртяк); Туман химерно окрива Серпанком чорним гори.. А скільки раз з оцих скелин, Освячених навіки, Героїв зборотих на згин Провадив меч владики (П. Грабовський); Ген-ген здіймалися зелені узгір'я, освітлені сонцем, ніби казкові собори (І. Цюпа); Перед нами на тому боці Росі вислалося на згір'ї.. село (С. Васильченко).

ГОРИ́ЩЕ (приміщення між стелею й покрівлею), ПІДДА́ШШЯ розм., ПІД діал., СТРИХ діал., ГОРА́ діал., ПО́ДРА (ПО́ДРЯ) діал. Він заклопотано позирав на піддашшя: там, на горищі,.. кублилися його голуби (Ю. Смолич); Вилізла мати на під, щоб поглянути відти на ріку (О. Кобилянська); Вилізав (дід) на хатній стрих і скидав відти до сіней великі чоботиська (В. Стефаник); Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув (Словник Б. Грінченка); Поставлені на подрі молодиці побачили .. монголів, і кілька стріл упало з дахових вікон на них (І. Франко).

КУ́ПА (велика кількість чогось складеного, насипаного в одному місці), ГОРА́ підсил., КУЧУГУ́РА розм., КУПИ́НА розм., ГУ́РА діал., СТРОПА́ діал.; КАГА́Т (перев. овочів, прикритих зверху соломою, землею); БУРТ, БУ́РТА діал. (картоплі, буряків, зерна тощо); НАВА́Л (щось накидане у великій кількості); НАГРОМА́ДЖЕННЯ (безладне скупчення чогось). Вони посунулись між купами руди та чавуновими скибами просто до машинного відділу (В. Підмогильний); На пристанях височіли гори кавунів і динь (В. Собко); З моря тягне легкий бриз, дзвенять хвилі, ліниво оплескуючи кучугуру сірих каменів (О. Левада); Біля нори м'ясоїда ми побачили купину сухого листя (М. Стельмах); Телячий лизень тут лежав; Ягни і до софорку кури, Печені різної три гури (І. Котляревський); Дівчата копали, обрізуючи гичку, і складали чистий буряк в кагати (В. Козаченко); На току лежали великі бурти зерна (з газети); Над басейном піднімалося нагромадження кам'яних брил (Л. Юхвід).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гора — (значне підвищення над рівнем моря) діал.: бескид, (покрита лісом, крім вершини) кичера, (кам'яниста зі стрімкими схилами) скеля, (невисока) узгір'я. Словник синонімів Полюги
  2. гора — гора́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гори́ Орфографічний словник української мови
  3. гора — р. мн. гір. Назви, які виступають у ролі граматичної прикладки до слова гора і виражені відмінюваним іменником, звичайно не узгоджуються з цим словом: на горі Арарат. Узгодження буває в назвах ж. р.: на горі Говерлі, з гори Магнітної (форма прикметника). Літературне слововживання
  4. гора — (підвищення) узвишшя, сов. висота; (невисока) ГОРБ, ок. сопка; (шпичаста) пік, шпиль; (чого) купа, с. море, сила-силенна; Д. горище; (надвишок у мірці) наспа; мн. ГОРИ, гірський край; гірка, гіронька; п! КРЯЖ. Словник синонімів Караванського
  5. гора — -и, ж. 1》 Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. || тільки мн. Гориста місцевість, країна. 2》 чого. Велика кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось. 3》 у знач. присл. горою (горами). У вигляді гори. 4》 діал. Горище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гора — ГОРА́, и́, ж. 1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай (з народної пісні); Зоре моя вечірняя, Зійди над горою... Словник української мови у 20 томах
  7. гора — гора́: ◊ Вовча гора́ іст. пагорб у районі вулиці Зеленої: На початку XVII ст. передміщани підняли сміливу думку обвести своє передмістя укріпленнями. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. гора — Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком може. Люди розходяться, але подорожуючи, знова здибаються. Гори високі мають доли глибокі. По великім щастю приходить велике нещастя. До гори вийдеш, а з гори зійдеш. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. гора — див. багато Словник синонімів Вусика
  10. гора — не за гора́ми. 1. У найближчому майбутньому, незабаром, скоро. Вже й зима не за горами… (Панас Мирний); Ще й не нажився, здається, а вже шістдесят не за горами (М. Зарудний); Хліба вже скоро заколосяться. Не за горами — ось вже й косовиця (М. Понеділок). Фразеологічний словник української мови
  11. гора — Гора́, -ри́; го́ри, гір, го́рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. гора — ГОРА́, и́, ж. 1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. гора — Гора, -ри ж. 1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Ном. № 2697. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Ном. № 1605. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ном. № 5381. лиса гора. Словник української мови Грінченка