горб
ГОРБ (невелике округле підвищення земної поверхні), ПА́ГОРОК, ПА́ГОРБ, ПРИ́ГІР, ПРИ́ГІРОК (ПРИ́ГО́РОК), ЗГІ́РОК, ПРИ́ГОРА, СУ́ГОРБ, КУЧУГУ́РА, ШПИЛЬ, ГОРБО́ВИНА, ГОРБИ́НА рідше, ПЕРЕ́ГІРОК рідше, БУГО́Р розм. рідше; КУРГА́Н (високий земляний насип); МОГИ́ЛА (перев. зі стародавнім похованням). Чорні жупани та свити, чорні шапки, кінські голови наче вкрили горби, сугорби й долини й переярки. Пригорки й долини ворушились, неначе живі (І. Нечуй-Левицький); Вівса і ячмені вкрили пологі пагорби (В. Кучер); На пригорі стоїть собі, Неначе дівчина, Хатина (Т. Шевченко); З пригірка від Пилип'юкової хати ще раз застогнала трембіта і затихла (І. Франко); Як білочка на деревину в лісі, так вона збігла прудко на згірок (Панас Мирний); Чомусь я тепер не можу злізти навіть на невелику пригору без задишки (Леся Українка); Правий (берег) — гори, кучугури і переярки в лісах. Лівий — мілини, пісок, верболози (Ю. Смолич); Одразу ж за шпилем, де Дніпро, прийнявши деснянські води, повертав праворуч, вітер затих (С. Скляренко); На Заваллю, де горби чергувалися з видолинками, трудно перезимувала озимина: від лугу вимокла, на горбовині, ошмалена вітром, вимерзла (В. Бабляк); Синів ліс по горах та перегірках (А. Свидницький); Всі степи, бугри з гаями Снігом замело (П. Грабовський); Ми на кургані Високого Замку. Велична панорама розкривається перед очима (Л. Дмитерко); Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях, Могили-гори на степах (Т. Шевченко).
СПИ́НА (задня частина тулуба людини), ХРЕБЕ́Т розм., ГОРБ розм., ХРЕБТИ́НА розм., ХОРБА́К діал. Чіпка лежить на спині, дивиться в блакитне небо (Панас Мирний); — Стій! — раптом штовхнув він візника в спину, — не бачиш, приїхав (М. Коцюбинський); Хлоп стоїть на кретовані З оберемком на хребті (І. Франко); Всяк знає, як багач дбає: не своїм горбом, а чужим добром (прислів'я); І швендяв по селу підгопуючою ходою невдатний пасічник, покусаний, злий, із скособоченою хребтиною (В. Большак).
Значення в інших словниках
- горб — Пагорб, пагорок, гірка, р. згірок; П. спина, хребет; (піщаний) дюна; горбок, горбик, горбина, горбовина; пор. ГОРА, ШПИЛЬ. Словник синонімів Караванського
- горб — -а, ч. 1》 Невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок. 2》 Випуклість на спині, на грудях людини, що утворюється внаслідок викривлення хребта або грудної клітки. || Жирові відкладення у вигляді наростів на спині у верблюда і деяких інших тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горб — ГОРБ, а́, ч. 1. Невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок. – Послухайте, кому і де сідать: Ведмедику – під липою старою, А Цапу треба під вербу, Ослові – на горбу, Я примощусь під бузиною (Л. Словник української мови у 20 томах
- Горб — Горб іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- горб — I бугор, бугорець, бугорок, бугорочок, бур, бурта, вал, горбик, горбина, горбинка, горбовина, горбок, горбочок, гряда, згірок, згірочок, курган, кучугура, могила, насип, пагір, пагорб, пагорбок, пагорбочок, пагорок, пагорочок, підвищення, пригір... Словник синонімів Вусика
- горб — У людини хворобливе викривлення хребта й грудної клітки, звичайно на тлі рахіту чи туберкульозу. Універсальний словник-енциклопедія
- горб — бра́ти / взя́ти (свої́м) горбо́м що. Здобувати що-небудь ціною великих зусиль, важкою працею. — Ех, Никаноре. Дали ж тобі землю.— Дали, та взять її нічим. Горбом тільки й береш (І. Фразеологічний словник української мови
- горб — Горб, горба́; горби́, горбі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- горб — ГОРБ, а́, ч. 1. Невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок. — Послухайте, кому і де сідать: Ведмедику — під липою старою, А Цапу треба під вербу, Ослові — на горбу, Я примощусь під бузиною (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- горб — Горб, -ба м. 1) Бугоръ, пригорокъ, курганъ. Вирубала дручок та стала на горбі. Рудч. Ск. I. 17. 2) Горбъ. Старість не прийде з добром: поли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. ум. горбик, горбок, горбочок. На горбику під вербами сиділа купа дівчат. Словник української мови Грінченка