1. Словник синонімів Вусика

горб

I

бугор, бугорець, бугорок, бугорочок, бур, бурта, вал, горбик, горбина, горбинка, горбовина, горбок, горбочок, гряда, згірок, згірочок, курган, кучугура, могила, насип, пагір, пагорб, пагорбок, пагорбочок, пагорок, пагорочок, підвищення, пригір, пригарок, пригірочок, пригорбок, пригорок і пригорок, сугорб, сугорбок, сугорбочок, сугорок, узвиш, узвишшя, узгірок, узгірочок, узгір'я

II

див. кривий

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горб — Пагорб, пагорок, гірка, р. згірок; П. спина, хребет; (піщаний) дюна; горбок, горбик, горбина, горбовина; пор. ГОРА, ШПИЛЬ. Словник синонімів Караванського
  2. горб — -а, ч. 1》 Невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок. 2》 Випуклість на спині, на грудях людини, що утворюється внаслідок викривлення хребта або грудної клітки. || Жирові відкладення у вигляді наростів на спині у верблюда і деяких інших тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горб — ГОРБ, а́, ч. 1. Невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок. – Послухайте, кому і де сідать: Ведмедику – під липою старою, А Цапу треба під вербу, Ослові – на горбу, Я примощусь під бузиною (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. Горб — Горб іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  5. горб — У людини хворобливе викривлення хребта й грудної клітки, звичайно на тлі рахіту чи туберкульозу. Універсальний словник-енциклопедія
  6. горб — бра́ти / взя́ти (свої́м) горбо́м що. Здобувати що-небудь ціною великих зусиль, важкою працею. — Ех, Никаноре. Дали ж тобі землю.— Дали, та взять її нічим. Горбом тільки й береш (І. Фразеологічний словник української мови
  7. горб — ГОРБ (невелике округле підвищення земної поверхні), ПА́ГОРОК, ПА́ГОРБ, ПРИ́ГІР, ПРИ́ГІРОК (ПРИ́ГО́РОК), ЗГІ́РОК, ПРИ́ГОРА, СУ́ГОРБ, КУЧУГУ́РА, ШПИЛЬ, ГОРБО́ВИНА, ГОРБИ́НА рідше, ПЕРЕ́ГІРОК рідше, БУГО́Р розм. Словник синонімів української мови
  8. горб — Горб, горба́; горби́, горбі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. горб — ГОРБ, а́, ч. 1. Невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок. — Послухайте, кому і де сідать: Ведмедику — під липою старою, А Цапу треба під вербу, Ослові — на горбу, Я примощусь під бузиною (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. горб — Горб, -ба м. 1) Бугоръ, пригорокъ, курганъ. Вирубала дручок та стала на горбі. Рудч. Ск. I. 17. 2) Горбъ. Старість не прийде з добром: поли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. ум. горбик, горбок, горбочок. На горбику під вербами сиділа купа дівчат. Словник української мови Грінченка