горб
бра́ти / взя́ти (свої́м) горбо́м що. Здобувати що-небудь ціною великих зусиль, важкою працею. — Ех, Никаноре. Дали ж тобі землю.— Дали, та взять її нічим. Горбом тільки й береш (І. Микитенко); А хто ж владає цим добром, що ви (сини) взяли своїм трудом, Своїм трудом, своїм горбом? (М. Рильський).
гну́ти горба́ (горб). Працювати тяжко, з великим напруженням. Він гне натрудженого горба, В поту сорочка; жарко (А. Малишко); Років з два ми гнули горб з ранку до ночі, та незабаром я вже урочисто відкривав мій гараж (З газети).
добува́ти / добу́ти (свої́м) горбо́м що. Наживати що-небудь тяжкою працею. — Так то ж які землі? — перебив мене Пищимуха.— Рангові, а не ті, що кожен своїм горбом добував! (Панас Мирний).
ї́здити (ката́тися) на горбі́ чиєму. Піддавати експлуатації когось, повністю підкоряти кого-небудь своїй волі, владі. Ледачий він (кінничий) був, усе на моїм горбі їздив (І. Муратов); Відчитав (Хома Варю) за Луценка, дав здачі й за Кузьму. Доки шуряк їздитиме на його горбі? Ні! Так не буде! (Я. Гримайло). ве́рхи ї́здити на кому. Вони на нас скоро верхи їздитимуть! .. Не можна їм попускати!.. (Б. Грінченко).
на своє́му горбі́; свої́м горбо́м. Важкою працею, важкими власними зусиллями. — Оце, як бачиш, Гришо. Не робота, а шарпанина нервів .. Сам один на своєму горбі всю газету тягну (А. Головко); Буде він платить (борг) чи своїм горбом одробляти (Грицько Григоренко).
на чужо́му горбі́. Важкою працею, важкими зусиллями інших. — Хай їм хтось інший плече підставляє,— сказав Жорка,— а то звикли на чужому горбі до раю (І. Муратов).
трима́ти на своє́му горбі́ що. Виконувати основні обов’язки (перев. пов’язані з великими труднощами). Декому так прикрутило, що й не витримав, пішов по губерніях зажигалки (запальнички) робити. Але справжнє .. ядро, звісно, зосталося, тримає все на своєму горбі (О. Гончар); Кадри, які тримали на своєму горбі величезну державу, її ідеологію — Михайлина самочинно винищує і викидає на узбіччя (В. Яворівський); // Матеріально утримувати когось. Батько все життя тримав на своєму горбі велику родину (З газети).
Значення в інших словниках
- горб — Пагорб, пагорок, гірка, р. згірок; П. спина, хребет; (піщаний) дюна; горбок, горбик, горбина, горбовина; пор. ГОРА, ШПИЛЬ. Словник синонімів Караванського
- горб — -а, ч. 1》 Невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок. 2》 Випуклість на спині, на грудях людини, що утворюється внаслідок викривлення хребта або грудної клітки. || Жирові відкладення у вигляді наростів на спині у верблюда і деяких інших тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горб — ГОРБ, а́, ч. 1. Невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок. – Послухайте, кому і де сідать: Ведмедику – під липою старою, А Цапу треба під вербу, Ослові – на горбу, Я примощусь під бузиною (Л. Словник української мови у 20 томах
- Горб — Горб іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- горб — I бугор, бугорець, бугорок, бугорочок, бур, бурта, вал, горбик, горбина, горбинка, горбовина, горбок, горбочок, гряда, згірок, згірочок, курган, кучугура, могила, насип, пагір, пагорб, пагорбок, пагорбочок, пагорок, пагорочок, підвищення, пригір... Словник синонімів Вусика
- горб — У людини хворобливе викривлення хребта й грудної клітки, звичайно на тлі рахіту чи туберкульозу. Універсальний словник-енциклопедія
- горб — ГОРБ (невелике округле підвищення земної поверхні), ПА́ГОРОК, ПА́ГОРБ, ПРИ́ГІР, ПРИ́ГІРОК (ПРИ́ГО́РОК), ЗГІ́РОК, ПРИ́ГОРА, СУ́ГОРБ, КУЧУГУ́РА, ШПИЛЬ, ГОРБО́ВИНА, ГОРБИ́НА рідше, ПЕРЕ́ГІРОК рідше, БУГО́Р розм. Словник синонімів української мови
- горб — Горб, горба́; горби́, горбі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- горб — ГОРБ, а́, ч. 1. Невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок. — Послухайте, кому і де сідать: Ведмедику — під липою старою, А Цапу треба під вербу, Ослові — на горбу, Я примощусь під бузиною (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- горб — Горб, -ба м. 1) Бугоръ, пригорокъ, курганъ. Вирубала дручок та стала на горбі. Рудч. Ск. I. 17. 2) Горбъ. Старість не прийде з добром: поли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. ум. горбик, горбок, горбочок. На горбику під вербами сиділа купа дівчат. Словник української мови Грінченка