1. Фразеологічний словник української мови

горлати

співа́ти з чужо́го го́лосу. Не маючи власної думки, сліпо повторювати чуже; діяти за чужими настановами. — Ви співаєте з чужого голосу, мій недосвідчений друже,— недбало кинув розпорядник (А. Крижанівський). горла́ти з чужо́го го́лосу. До нього вчепився такий самий молодий, кругловидий солдат-гайдамака. Горлає з чужого голосу (О. Довженко). співа́ти з го́лосу чийого. Отаман Лизогуб наморщив чоло, заклав руку за борт френча.— З чийого ви голосу співаєте, пане сотник? Щось мені й Тур таке торочив (П. Панч).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горлати — горла́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. горлати — Кричати, волати, галасувати, лементувати, репетувати, ревти, обр. дерти горло, рвати <�дерти> пельку, д. галайкати, галайкотіти. Словник синонімів Караванського
  3. горлати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 неперех. Голосно говорити, кричати або співати на все горло. || Порушувати порядок; викрикувати, галасувати. 2》 перех. Голосно співати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горлати — ГОРЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. Голосно говорити, кричати на все горло. Ми зовсім не лаялись, але, захопившись, виявляється, горлали так, що чути було в залі для глядачів (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. горлати — див. кричати; співати Словник синонімів Вусика
  6. горлати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. горлати — ГОРЛА́ТИ, а́ю, ає́ш, недок., розм. 1. неперех. Голосно говорити, кричати або співати на все горло. Ми зовсім не лаялись, але, захопившись, виявляється горлали так, що чути було в залі для глядачів (Смолич, Розм. з чит. Словник української мови в 11 томах
  8. горлати — Горлати, -лаю, -єш гл. Кричать, горланить. Камен. у. Гн. ІІ. 144. Черезчуръ громко пѣть. Мнж. 178. Словник української мови Грінченка