1. Словник української мови в 11 томах

горлати

ГОРЛА́ТИ, а́ю, ає́ш, недок., розм.

1. неперех. Голосно говорити, кричати або співати на все горло.

Ми зовсім не лаялись, але, захопившись, виявляється горлали так, що чути було в залі для глядачів (Смолич, Розм. з чит., 1953, 194);

// Порушувати порядок; викрикувати, галасувати.

— Тихо! Увага! — закликав до порядку батько. — Не всі разом! Попереджаю оцих передніх — годі горлати! (Юхвід, Оля, 1959, 301).

2. перех. Голосно співати.

Хтось горлав пісню і безперестану рипіла гармонь (Панч, II, 1956, 277).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горлати — горла́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. горлати — Кричати, волати, галасувати, лементувати, репетувати, ревти, обр. дерти горло, рвати <�дерти> пельку, д. галайкати, галайкотіти. Словник синонімів Караванського
  3. горлати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 неперех. Голосно говорити, кричати або співати на все горло. || Порушувати порядок; викрикувати, галасувати. 2》 перех. Голосно співати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горлати — ГОРЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. Голосно говорити, кричати на все горло. Ми зовсім не лаялись, але, захопившись, виявляється, горлали так, що чути було в залі для глядачів (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. горлати — див. кричати; співати Словник синонімів Вусика
  6. горлати — співа́ти з чужо́го го́лосу. Не маючи власної думки, сліпо повторювати чуже; діяти за чужими настановами. — Ви співаєте з чужого голосу, мій недосвідчений друже,— недбало кинув розпорядник (А. Крижанівський). горла́ти з чужо́го го́лосу. Фразеологічний словник української мови
  7. горлати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. горлати — Горлати, -лаю, -єш гл. Кричать, горланить. Камен. у. Гн. ІІ. 144. Черезчуръ громко пѣть. Мнж. 178. Словник української мови Грінченка