гроб

до гро́бу. До кінця життя, до самої смерті; постійно, завжди. (Сергій:) Ти ж колись говорив, що коли покохаєш, то любитимеш до гробу (З. Мороз); — Критикуй і не зважай, Каже, на особу! А про нього скажеш — край, Мститиме до гробу (С. Воскрекасенко); // із запереч. Ніколи, взагалі. Не було добра зроду, не буде й до гробу (Укр.. присл..); До гробу не забуду рідної мови (І. Огієнко).

стоя́ти над моги́лою (над гро́бом). Бути близьким до смерті. Не мені цвіли запашні квітки, Мій садок проріс скрізь бугилою.. Нічий милий зір не запав втямки, Не простяг ніхто за весь вік руки… В самоті стою над могилою (П. Грабовський); Я над гробом стою, брехати не хочу (Сл. Б. Грінченка).

стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в моги́лі (рідше в труні́, в гро́бі і т. ін.). Перебувати в стані повного виснаження, на грані смерті. — Вона, Денисе Івановичу, .. виходжувала навіть таких, які однією ногою в могилі стояли (М. Стельмах); Біла, як морська піна, голова, .. сиві вуса та лопатою підстрижена довга борода на перший погляд казали, ніби цей дідок стоїть одною ногою в могилі (Олесь Досвітній); (Борис (до Завади):) Ти вже оджив своє і однією ногою стоїш у труні, а я повний нерушених молодих сил!.. (М. Кропивницький); Одною ногою в гробі стоїть, а ще зле творить (Укр.. присл..).