1. Словник жарґонної лексики української мови

гроб

(гробу) ч.; шк., студ. Парта з кришкою, яка відкривається. Університетські лави з парточками, що їх ми називали "гроби", були замінені на невеличкі дерев'яні столи (О. Муратов, Із сходинок життя).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гроб — гроб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гроб — див. гріб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гроб — див. гріб Словник чужослів Павло Штепа
  4. гроб — до гро́бу. До кінця життя, до самої смерті; постійно, завжди. (Сергій:) Ти ж колись говорив, що коли покохаєш, то любитимеш до гробу (З. Мороз); — Критикуй і не зважай, Каже, на особу! А про нього скажеш — край, Мститиме до гробу (С. Фразеологічний словник української мови
  5. гроб — МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал. Словник синонімів української мови
  6. гроб — ГРОБ див. гріб. Словник української мови в 11 томах