1. Словник жарґонної лексики української мови

громило

(-а) с. і ч.; крим.

1. Бандит. Та що це?! Позаду громил зненацька виростає силует "десятки". Христина! (С. Бортніков, Чистильник). ЯБМ, 1, 247.

2. Великий, дужий чоловік. СЖЗ, 33; ЯБМ, 1, 247.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. громило — громи́ло іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. громило — -а, ч. Той, хто громить що-небудь, катує когось, здійснює погроми, чинить звірства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. громило — див. бандит, урвиголова Словник чужослів Павло Штепа
  4. громило — див. Великий; сильний Словник синонімів Вусика
  5. громило — НАСИ́ЛЬНИК (той, хто чинить насильства щодо кого-небудь); РОЗБІ́ЙНИК підсил., БАНДИ́Т підсил., ГОЛОВОРІ́З підсил., ГРОМИ́ЛО підсил., РОЗБИША́КА підсил. розм., ПІРА́Т рідше, БАШИБУЗУ́К заст. (той, хто чинить насильства, здирства, утиски, звірства і т. ін. Словник синонімів української мови
  6. громило — ГРОМИ́ЛО, а, ч. Той, хто громить що-небудь, катує когось, здійснює погроми, чинить звірства. Гітлер, вбивця і громило, Налетів війни конем… Та радянська дужа сила Так ударила вогнем, Що прийшлось на битій шкапі Гаду ноги волокти (С. Ол., Вибр., 1957, 374). Словник української мови в 11 томах