1. Фразеологічний словник української мови

грудка

ки́дати (шпурля́ти, жбурля́ти і т. ін.) / ки́нути (шпурну́ти, жбурну́ти і т. ін.) камінці́ (камінця́, гру́дкою і т. ін.) в горо́д кого, чий. Зачіпати кого-небудь словами, розмовами, натякаючи на щось. — Оце жінка. Вогонь! — підморгували, пересміювались у гурті, не зле кидаючи камінці у город чоловіка (Я. Баш); Олеся догадалась, що Онися шпурляла грудкою просто таки в їх город, схопилась з стільця і почала ходити по світлиці (І. Нечуй-Левицький); — Це він (Сохацький) жбурнув камінця в мій город! — сміючись, пояснила його дружина (Л. Дмитерко). ка́мінь ки́нуто в огоро́д. Він добре втямив, що камінь кинуто в його огород, одначе стерпів і вдержав гнів (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грудка — гру́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гру́дки Орфографічний словник української мови
  2. грудка — [грудка] -дкие, д. і м. -удз'ц'і, мн. -дки, -док дв'і грудкие Орфоепічний словник української мови
  3. грудка — -и, ж. 1》 Щільно стиснутий шматок якоїсь речовини, перев. м'якої, розсипчастої, крихкої. 2》 перев. мн. Нерівності на поверхні землі і т. ін. у вигляді затверділих горбків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. грудка — Це землі Словник чужослів Павло Штепа
  5. грудка — див. залишок; частина Словник синонімів Вусика
  6. грудка — ГРУ́ДДЯ (затверділі горбки на поверхні землі), ГРУ́ДА збірн., ГРУ́ДКА перев. у мн.; КО́ЛОТЬ діал. (на дорозі). Змерзлим груддям скрізь і всюди вкрилось поле і шляхи (Н. Забіла); Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (В. Словник синонімів української мови
  7. грудка — Гру́дка, -дки, -дці; -дки́, -до́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. грудка — ГРУ́ДКА, и, ж. 1. Щільно стиснутий кусок якоїсь речовини, перев. м’якої, розсипчастої, крихкої. Розвинула [Рахіра] з листків сир, з’їла жадібно одну грудку (Коб., II, 1956, 77); Я щодня, як чай з дочкою п’ю, Грудку цукру згадую твою (Нех., Під.. Словник української мови в 11 томах
  9. грудка — Грудка, -ки ж. Кусокъ (какой либо плотной массы), комокъ. Вас. 178. Шух. І. 260, 261. Грудка землі. Ном. № 297. Масла грудка. Ном. № 6372. Грудка кашки. Чуб. III. 477. ум. грудочка. По грудочці сахарю дала. Грин. І. 89. Грудочка соли. Словник української мови Грінченка