1. Фразеологічний словник української мови

груша

на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші! Та він .. рад Левка живого з’їсти, бо хоче, щоб я замість Левка та пішла за нього! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Це, мабуть, свекрушище тобі наговорила на вербі груші..,— говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький); Наказав на вербі груш (Сл. Б. Грінченка). на вербі́ гру́ші, а на оси́ці кисли́ці. — Вже ви, мамо, наговорите на вербі груші, а на осиці кислиці (І. Нечуй-Левицький). що на вербі́ (й́) гру́ші росту́ть. Він набалакає, що на вербі груші ростуть! (Укр.. присл..); — Годі тобі, дівчино; Шпак нісенітницю таку тобі розкаже, Що й груші на вербі ростуть! (Л. Глібов). тако́го, що на ве́рбі гру́ші, а на сосні́ я́блука росту́ть. Ти розкажеш такого, що на вербі груші, а на сосні яблука ростуть! (Марко Вовчок); // Неправда, брехня. А може, то така правда, Як на вербі груші (Т. Шевченко). 2. зі сл. обіця́ти. Щось нездійсненне, нереальне. Нема ніде нічого, а вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі! (Леся Українка).

на потру́шені гру́ші, зі сл. прийти, з’яви́тися і т. ін., жарт. Дуже пізно, під кінець. Розмова почалася вже давно, і Гриша прийшов, як сказала б бабуся, на потрушені груші (В. Большак).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт у суху́ гру́шу (у стару́ вербу́), зі сл. закоха́тися, грубо, ірон. Дуже сильно. Маланка бачить, що закохався Дмитро, як чорт у суху грушу (М. Зарудний); Провідний інженер об’єднання з перших же днів як чорт в стару вербу закохався в молоденьку Галочку-веселуху (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. груша — -і, ж. 1》 Садове і лісове фруктове дерево з темно-зеленим цупким листям та плодами, що перев. мають форму заокругленого конуса. 2》 Плід цього дерева. 3》 Предмет, що має форму плода цього дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Груша — Гру́ша прізвище населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. груша — Панських груш не труси, як погниють — самі віддадуть. З іронією про панів, які віддають лише непотрібні і зіпсовані речі. Подали груш, то й зза столу руш. Скінчили їсти, то вже час йти додому. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. груша — І, ч. Пам'ятник Михайлу Грушевському. Давай о першій зустрінемось біля Груші. Словник сучасного українського сленгу
  5. груша — Листопадне дерево або кущ родини розових, поширене в гірських районах Євразії та Пн. Африки; повсюдно вирощують численні сорти г. звичайної; плоди круглої форми дещо видовжені, м'якуш соковитий і солодкий, плоди... Універсальний словник-енциклопедія
  6. груша — Гру́ша, -ші, -ші, -шею; гру́ші, груш, гру́шам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. груша — ГРУ́ША, і, ж. 1. Садове і лісове фруктове дерево з темно-зеленим цупким листям та плодами, що перев. мають форму заокругленого конуса. Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля.. над уликами (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. груша — Груша, -ші ж. 1) Груша (дерево и плодъ). Чорте, на груш, тільки мене не воруш. Ном. № 383. Під грушею ляше та й спить. Руд. Ск. І. 175. наказав на вербі груш. Пустяковъ, небылицъ наговорилъ. ум. грушка, грушечка. Словник української мови Грінченка