1. Фразеологічний словник української мови

гілля

(аж) гі́лля́ гне́ться. Дуже багато, рясно (про плоди на дереві). — Зав’язуємо шнурки, а самі зоримо спідлоба на абрикоси. Їх ще багато, аж гілля гнеться, і вони сяють у низькому довгому сонячному промінні (Григір Тютюнник).

(з) одного́ по́ля я́годи (рідше я́года). Однакові своїми поглядами, поведінкою, соціальним становищем і т. ін. (перев. негативними). — Ти і я — одного поля ягоди. Одна доля зв’язала нас (В. Большак); — Ні, вони (союзники) підуть на Гітлера війною. У нас же договір з нии є.— Що договір, коли вони з одного поля ягоди? (В. Кучер); — Що стражник, що становий — усі вони одного поля ягода, одним миром мазані!.. (Панас Мирний). ягідки́ одного́ по́ля. — Може б, отцю Миколаю шепнути, щоб він цим або тим святом настрахав Терентія.— Той настрахає,— криво посміхнувся парубок.— Вони, здається, ягідки одного поля (М. Стельмах). з одно́ї гіллі́ я́годи. — Адже се твій брат! Адже ви обоє з одної гіллі ягоди (І. Франко).

як (мов, ні́би і т. ін.) з ланцюга́ (з це́пу, з нали́гача) зірва́вся. 1. Хто-небудь не володіє собою (про поведінку, дії, рухи і т. ін.). Салагатова не було — той останнім часом ніби з ланцюга зірвався .. То він у морі, мов нерпа, годинами брьохався, то йшов у місто (Ю. Збанацький). як з гіллі́ зірва́всь. Дознався (дізнався) ж (пан), що Оксана вже звінчана. Побіг до отця Андрія, як з гіллі зірвавсь (Марко Вовчок). 2. Дуже швидко побігти; зникнути, втекти. Як з цепу зірвався Максим, так помчався додому (Панас Мирний); — Що за диво? — Що за крик? — Був жених. — І раптом — зник! Погуляв. Натанцювався. Й мов з налигача зірвався (В. Іванович).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гілля — гі́лля́ 1 іменник середнього роду збірне до гілля 2 гілля́ 2 іменник жіночого роду боковий відросток від стовбура дерева Орфографічний словник української мови
  2. гілля — I г`ілл`ягілля, с. Збірн. до гілля. II гілл`я-і, ж. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарника, який розгалужується на менші відростки – гілки, віти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гілля — ГІЛЛЯ́, і́, ж., рідко. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарнику, який розгалужується на менші відростки – гілки, віти. – Загинув ти, – взяла своє недоля, – Мов одірвалась вітка від гіллі (П. Грабовський). Словник української мови у 20 томах
  4. гілля — див. гілка Словник синонімів Вусика
  5. гілля — ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І. Словник синонімів української мови
  6. гілля — Гілля́, -лля́, -ллю́, -лля́м, в гіллі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гілля — ГІ́ЛЛЯ́, гі́лля́, с. Збірн. до гілля́. — Ой, вишеньки-черешеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі! (Л. Укр., І, 1951, 62); Гілля вишень і бузку звисало просто до кімнати (Смолич, II, 1958, 7); *У порівн. Словник української мови в 11 томах