1. Словник синонімів української мови

гілля

ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І. Микитенко); Яр глибокий, схил його засипаний галуззям, торішнім листям (Є. Гуцало); Зашумів буковим віттям прадавній ліс (В. Кучер); Мені здавалось, що й берези Від мене відхиляли віть (Д. Павличко); Порозросталися дерева, пустили багато молодого пагілля (П. Загребельний). — Пор. гі́лка.

ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Р перев. мн., діал. Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І. Сенченко); Загинув ти, — взяла своє недоля, — мов одірвалась вітка від гіллі (П. Грабовський); Він не варт сухої галузи, аби го (його) на ній завісити (прислів'я); З сука на сук стрибає, свище бурундук (І. Гончаренко); Крім шуму бурі, що термосила могутніми конарами дуба, не чути було нічого (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гілля — гі́лля́ 1 іменник середнього роду збірне до гілля 2 гілля́ 2 іменник жіночого роду боковий відросток від стовбура дерева Орфографічний словник української мови
  2. гілля — I г`ілл`ягілля, с. Збірн. до гілля. II гілл`я-і, ж. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарника, який розгалужується на менші відростки – гілки, віти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гілля — ГІЛЛЯ́, і́, ж., рідко. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарнику, який розгалужується на менші відростки – гілки, віти. – Загинув ти, – взяла своє недоля, – Мов одірвалась вітка від гіллі (П. Грабовський). Словник української мови у 20 томах
  4. гілля — див. гілка Словник синонімів Вусика
  5. гілля — (аж) гі́лля́ гне́ться. Дуже багато, рясно (про плоди на дереві). — Зав’язуємо шнурки, а самі зоримо спідлоба на абрикоси. Їх ще багато, аж гілля гнеться, і вони сяють у низькому довгому сонячному промінні (Григір Тютюнник). Фразеологічний словник української мови
  6. гілля — Гілля́, -лля́, -ллю́, -лля́м, в гіллі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гілля — ГІ́ЛЛЯ́, гі́лля́, с. Збірн. до гілля́. — Ой, вишеньки-черешеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі! (Л. Укр., І, 1951, 62); Гілля вишень і бузку звисало просто до кімнати (Смолич, II, 1958, 7); *У порівн. Словник української мови в 11 томах