1. Фразеологічний словник української мови

двір

ні дво́ру ні ти́ну у кого. Хто-небудь бідний, нічого не має. — Куди підемо з тобою (з Орисею), коли в нас ні двору ні тину? (Григорій Тютюнник).

ні кола́, ні двора́ в кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже бідний, злиденний. То ледар, волоцюга. Йому (Василеві) теряти (втрачати) нічого, у його ні кола, ні двора, а в мене — он город,.. вибудував хату (Панас Мирний); // Ніякого господарства, нічого. Ні кола, ні двора, ні рогатого вола (Укр.. присл..); — Як ми з тобою побралися: не було в нас ні кола, ні двора (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Хто-небудь самотній, одинокий. — Я же міг посезонно (батракувати), бо я... безродний. Ні кола, ні двора (О. Гончар); Що ж ти рвалася з дула, Що ж мене ти минула, куле ллята, розпроклята, ти розводнице стара! В друга — ненька старенька! В нього жінка молоденька. А що в мене молодого — ні кола, ні двора (А. Малишко).

прохідни́й двір, зневажл. Місце, установа і т. ін., куди може будь-хто вільно заходити і так само звідти вийти. — До вас вриваються прямо з вулиці, пробачте, як з перону у залу для транзитних пасажирів. От як я, приміром… — Це точно. Конюшня. Прохідний двір,— раптом завівся Стратон Стратонович (О. Чорногуз).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двір — Двір: — житло або садиба поміщика [VI] — панська економія, поміщицький палац [XI] — панська садиба, маєток [1] — панська садиба, панський палац [X] — поміщицька садиба [III,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. двір — (відокремлена ділянка землі коло будинку) подвір'я, діал. обійстя. Словник синонімів Полюги
  3. двір — двір 1 іменник чоловічого роду ділянка, господарство двір 2 іменник чоловічого роду оточення монарха Орфографічний словник української мови
  4. двір — ДВІР – ПОДВІР’Я – НАДВІР’Я Двір, двора і двору. 1. Те саме, що подвір’я 1: господарський двір, прохідний двір, товарний двір, фуражний двір. Двір був просторий, чистий, оплетений (Панас Мирний); Бурлаки повернули до великої хати – увійшли в двір (І. Літературне слововживання
  5. двір — Подвір'я, обійстя, дворище; (сільський) господарство, садиба, господа, оселя, анал. фарма; (панський) маєток, П. (обслуга пана) двірня, челядь; (гарматний) ІСТ. завод майстерня; (царя) оточення; дворик; пор. ХУТІР. Словник синонімів Караванського
  6. двір — [дв'ір] двору/двора, м. (на) двоур'і, мн. двори, двоур'іў Орфоепічний словник української мови
  7. двір — I двора і двору, ч. 1》 У Руській державі 16-18 ст. – назва деяких наказів (Земський наказ, Посольський наказ та ін.). 2》 Господарська ділянка, на якій розміщено садибні будівлі, та місце біля них (часто відгороджене). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. двір — Горе дворові, де корова розказує волові. Де вперта жінка верховодить над чоловіком, там добра нема. Двір — хата. Прийдеш у двір, нікому не вір. Панським слугам не треба вірити. Осторожність не пошкодить. Двір —панська палата. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. двір — (двора) ч.; мол.; зневажл. Дівчина для задоволення сексуальних потреб. ПСУМС, 20. Словник жарґонної лексики української мови
  10. двір — див. оселя Словник синонімів Вусика
  11. двір — 1. королівський (курія) або княжий д.: у середньовіччі — володар разом зі своїм оточенням; 2. резиденція правителя або вельможі. Універсальний словник-енциклопедія
  12. двір — ДВІР (обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло будинку), ПОДВІ́Р'Я, ДВО́РИЩЕ, НАДВІ́Р'Я, ОБІ́ЙСТЯ діал., ПОДВІ́Р діал. Вони обоє йшли поруч і зайшли в далекий закуток садка, що тягся поза двором палацу. Словник синонімів української мови
  13. двір — Двір, дво́ру і двора́, на дворі́; двори́, дворі́в, -ра́м, по -pа́x Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. двір — ДВІР¹, двора́ і дво́ру, ч. 1. Господарська ділянка, на якій розміщені садибні будівлі, та місце біля них (часто відгороджене). Двори коло хат маленькі, на кілька сажнів, не обгороджені од вулиці (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  15. двір — 1. Невеликий простір між будівлями на земельній ділянці. 2. Прилегла до будинку частина землеволодіння. 3. Господарська будівля, розташована поруч з селянським житловим будинком і зв'язана з ним навісом. Архітектура і монументальне мистецтво
  16. двір — Двір, двору м. 1) Дворъ, мѣсто подлѣ дома, обнесенное заборомъ. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. МВ. ІІ. 8. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. Мет. 67. на дворі. Внѣ дома. Словник української мови Грінченка