1. Літературне слововживання

двір

ДВІР – ПОДВІР’Я – НАДВІР’Я

Двір, двора і двору. 1. Те саме, що подвір’я 1: господарський двір, прохідний двір, товарний двір, фуражний двір. Двір був просторий, чистий, оплетений (Панас Мирний); Бурлаки повернули до великої хати – увійшли в двір (І.Нечуй-Левицький); – Тільки ти – обережненько. Може, як-небудь прохідними дворами (А.Головко). 2. Хата з усім господарством при ній. Сусіда в їх був, удовин син, двір із двором жили (Б.Грінченко); Сяк-так зібралися, купили двір і жили собі (Г.Квітка-Основ’яненко). 3. Маєток великого землевласника. Дід знову забалакав: – Що ж з мене візьмеш?.. Ну беріть знову в двір (Панас Мирний); Якби не поденна робота в дворі та на панських ланах, то хтозна, як би Матроха прожила з дітьми (Леся Українка). 4. Завод, майстерня: гарматний двір, монетний двір. 5. Монарх з його оточенням. Висіла туга й печаль над двором королівським Ойнея (І.Франко).

Подвір’я. 1. Обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло будинку, хати; приміщення для тварин, реманенту, матеріалів тощо у великому господарстві. Подвір’я було хазяйське, з мощеними доріжками (Вал. Шевчук); Дзвоник калатав собі на подвір’ї, скликаючи нас (М.Чабанівський). 2. Те саме, що двір 2. Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля, а як безділля, то продасть і подвір’я (М.Номис); Іскри полетіли на повітки й на клуню, зайнялося ще одне подвір’я (Ю.Яновський).

Надвір’я, розм. Ділянка землі коло хати. А у будень, то він тобі Не посидить в хаті. Все нишпорить по надвір’ю (Т.Шевченко); Як сич той, він більше по надвір’ю тинявся (Панас Мирний).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двір — Двір: — житло або садиба поміщика [VI] — панська економія, поміщицький палац [XI] — панська садиба, маєток [1] — панська садиба, панський палац [X] — поміщицька садиба [III,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. двір — (відокремлена ділянка землі коло будинку) подвір'я, діал. обійстя. Словник синонімів Полюги
  3. двір — двір 1 іменник чоловічого роду ділянка, господарство двір 2 іменник чоловічого роду оточення монарха Орфографічний словник української мови
  4. двір — Подвір'я, обійстя, дворище; (сільський) господарство, садиба, господа, оселя, анал. фарма; (панський) маєток, П. (обслуга пана) двірня, челядь; (гарматний) ІСТ. завод майстерня; (царя) оточення; дворик; пор. ХУТІР. Словник синонімів Караванського
  5. двір — [дв'ір] двору/двора, м. (на) двоур'і, мн. двори, двоур'іў Орфоепічний словник української мови
  6. двір — I двора і двору, ч. 1》 У Руській державі 16-18 ст. – назва деяких наказів (Земський наказ, Посольський наказ та ін.). 2》 Господарська ділянка, на якій розміщено садибні будівлі, та місце біля них (часто відгороджене). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. двір — Горе дворові, де корова розказує волові. Де вперта жінка верховодить над чоловіком, там добра нема. Двір — хата. Прийдеш у двір, нікому не вір. Панським слугам не треба вірити. Осторожність не пошкодить. Двір —панська палата. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. двір — (двора) ч.; мол.; зневажл. Дівчина для задоволення сексуальних потреб. ПСУМС, 20. Словник жарґонної лексики української мови
  9. двір — див. оселя Словник синонімів Вусика
  10. двір — 1. королівський (курія) або княжий д.: у середньовіччі — володар разом зі своїм оточенням; 2. резиденція правителя або вельможі. Універсальний словник-енциклопедія
  11. двір — ні дво́ру ні ти́ну у кого. Хто-небудь бідний, нічого не має. — Куди підемо з тобою (з Орисею), коли в нас ні двору ні тину? (Григорій Тютюнник). ні кола́, ні двора́ в кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже бідний, злиденний. То ледар, волоцюга. Фразеологічний словник української мови
  12. двір — ДВІР (обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло будинку), ПОДВІ́Р'Я, ДВО́РИЩЕ, НАДВІ́Р'Я, ОБІ́ЙСТЯ діал., ПОДВІ́Р діал. Вони обоє йшли поруч і зайшли в далекий закуток садка, що тягся поза двором палацу. Словник синонімів української мови
  13. двір — Двір, дво́ру і двора́, на дворі́; двори́, дворі́в, -ра́м, по -pа́x Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. двір — ДВІР¹, двора́ і дво́ру, ч. 1. Господарська ділянка, на якій розміщені садибні будівлі, та місце біля них (часто відгороджене). Двори коло хат маленькі, на кілька сажнів, не обгороджені од вулиці (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  15. двір — 1. Невеликий простір між будівлями на земельній ділянці. 2. Прилегла до будинку частина землеволодіння. 3. Господарська будівля, розташована поруч з селянським житловим будинком і зв'язана з ним навісом. Архітектура і монументальне мистецтво
  16. двір — Двір, двору м. 1) Дворъ, мѣсто подлѣ дома, обнесенное заборомъ. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. МВ. ІІ. 8. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. Мет. 67. на дворі. Внѣ дома. Словник української мови Грінченка