див

вели́ким (ди́вним) ди́вом, зі сл. дивува́тися. Дуже, надто. Ускочивши в хату, він (Попенко) мав щось сказати Жукові — і великим дивом дивувався, як почув, що Жука вже немає і не буде (Панас Мирний); Бенедьо сидів в куті на своїм петеку і дивувався дивним дивом, що се мало значитися (І. Франко).

з до́брого ди́ва. Невідомо чому, без будь-якої причини. — Отакий сором на старість, як бачите, з доброго дива! (І. Нечуй-Левицький); — Ти думаєш, що оце мене так — з доброго дива — взяли й випустили на волю? (Панас Мирний); Біля борсукової нори до мене з доброго дива вчепилось запитання: чи бачить борсук сонце? (М. Стельмах).

з яко́го ди́ва. Чому, з якої причини? Поставив (Павло) повний глечик молока на стіл .. — На фермі дали. — З якого дива? — Завфермою розпорядився (Григорій Тютюнник).

з яко́гось ди́ва. З невідомих, незрозумілих причин; чомусь. І здалося раптом Орлюку, що впав він з якогось дива не на землю, а в дідів човен (О. Довженко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. див — див 1 іменник чоловічого роду, істота у міфології див 2 іменник чоловічого роду диво рідко Орфографічний словник української мови
  2. див — I -а, ч., міф. У словенській міфології – зловісна сила у вигляді птаха. II -у, ч., рідко. Диво. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. див — (перс., dev — злий дух, демон), -а, ч. Демонічний персонаж східнослов'янської міфології. Вважається, що диви живуть у лісі, на верхівках дерев. Вночі спускаються донизу і лякають подорожніх своїм страшним виглядом та різкими криками. ... Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. див — ДИ́ВО (те, що викликає великий подив), ЧУ́ДО, ДИВИНА́ розм., ЧУДАСІ́Я розм., ДИВОВИ́ЖА розм., ДИКО́ВИНА розм., ДИВО́ВИСЬКО розм., ДИВО́ВИЩЕ розм., ЧУДНО́ТА розм., ДИВНИ́ЦЯ розм., ДИ́ВО ДИ́ВНЕ фольк., ПРЕЧУ́ДО розм., ДИВОГЛЯ́Д діал., ДИВОГЛЯ́ДІЯ діал. Словник синонімів української мови
  5. див — ДИВ¹, а, ч., міф. У слов’янській міфології — зловісна сила у вигляді птаха. Щоб на тебе див прийшов (Номис, 1864, .№ 3743); 3 високого дерева Див проквиляє, Землі невідомій вістку засилає (Мирний, V, 1955, 264); Лисиці брешуть на щити... Словник української мови в 11 томах
  6. див — Див, -ва м.? Щоб на тебе див прийшов. Ном. № 3743. КС. 1890. X. 58. Словник української мови Грінченка