1. Фразеологічний словник української мови

дивний

вели́ким (ди́вним) ди́вом, зі сл. дивува́тися. Дуже, надто. Ускочивши в хату, він (Попенко) мав щось сказати Жукові — і великим дивом дивувався, як почув, що Жука вже немає і не буде (Панас Мирний); Бенедьо сидів в куті на своїм петеку і дивувався дивним дивом, що се мало значитися (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивний — (який викликає здивування) чудний, дивовижний, чудернацький, (з дивацтвами) дивакуватий. Словник синонімів Полюги
  2. дивний — ди́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. дивний — Дивовижний, чудний, дивоглядний, химерний, чудернацький, дивацький, р. дивочний, с. феєричний; (знак) незвичайний, незрозумілий; (факт) рідкісний, нетиповий, оригінальний, безпрецедентний; (образ) цікавий, загадковий, ексцентричний; ФР. Словник синонімів Караванського
  4. дивний — -а, -е. 1》 Який викликає подив. || Незвичайний якими-небудь якостями; чудний, незрозумілий. || Який не має подібних собі; рідкісний, кумедний. 2》 Дуже гарний; чудовий, чарівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дивний — див. дивак Словник синонімів Вусика
  6. дивний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  7. дивний — Ди́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дивний — ДИ́ВНИЙ, е, е. 1. Який викликає подив. Та й сон же, сон, напричуд [напрочуд] дивний, мені приснився (Шевч., І, 1951, 240); — Що ж тут дивного?... Словник української мови в 11 томах