1. Фразеологічний словник української мови

дихання

відкрива́ється / відкри́лося дру́ге ди́хання у кого і без додатка. Відчувається приплив нових сил. І сам працює, й іншим дає викластися сповна .. В такій атмосфері .. відкривається друге дихання (З журналу); У мене друге дихання відкрилось — ледь пошивочну майстерню не проскочив (А. Крижанівський).

забива́ти / заби́ти дух (ди́хання) кому і без додатка. Заважати вільно дихати (про вітер, запахи і т. ін.). Небо заволоклося сніговими хмарами, рвачкий вітер забивав дух (М. Коцюбинський); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Тулуб); // Спричиняти важке дихання (від надміру почуттів або через певний душевний стан). Яресько ще дужче пустив коня і чув, як лють забиває дихання, чув, як біль і сльози клекочуть у грудях (О. Гончар).

затаї́ти (рідше притаї́ти) дух (ди́хання). Принишкнути, завмерти. Христя аж дух затаїла, щоб не пропустити і слова, що про неї будуть казати (Панас Мирний); Теодосій переминався з ноги на ногу, затаїв дихання, тихо ковтав повітря (А. Хижняк); Увійшов Прокіп. Микола й дух притаїв. Сів і то почервоніє, то побіліє (А. Тесленко); Всі попадали на землю, притаїли дух (Григорій Тютюнник).

на єди́ному (одному́) ди́ханні. Не відволікаючись, швидко, при повній узгодженості всіх ланок, компонентів. Режисер побудував спектакль на єдиному диханні (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дихання — ди́хання іменник середнього роду диха́ння іменник середнього роду те ж, що 'диха́ння' діал. Орфографічний словник української мови
  2. дихання — Подих, вдих, видих; У ФР. дух <н. сперло дух>; (вітру) шепіт, зідхання; (як процес) біол. газообмін; (весни) П. наближення; (волі) віяння, повів; (часу) ознака; жм. ДИХАННЯ, жива істота. Словник синонімів Караванського
  3. дихання — [дихан':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  4. дихання — I д`ихання-я, с. 1》 Процес поглинання кисню і виділення вуглекислоти живими організмами; газообмін. || Вбирання і випускання повітря органами дихання; вдих і видих. || Повітря, пара від видиху; подих. || Шуми, утворювані вдиханням і видиханням повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дихання — Складний фізіологічний процес; полягає у поглинанні кисню і виділенні двоокису вуглецю; здійснює газообмін (у легенях, бронхах, поверхнею тіла), транспортування дихальних газів та процеси, що відбуваються у клітинах (клітинне дихання). Універсальний словник-енциклопедія
  6. дихання — ДИ́ХАННЯ (вбирання й випускання повітря відповідними органами), ВІ́ДДИХ, ПО́ДИХ (перев. окремий такт дихання); ДУХ розм. (перев. у сталих словосполученнях). Дихання його стало клекотливим і переривчастим (З. Словник синонімів української мови
  7. дихання — ДИ́ХАННЯ, я, с. 1. Процес поглинання кисню і виділення вуглекислоти живими організмами; газообмін. Одним з основних життєвих процесів є дихання, завдяки якому організм одержує кисень іззовні і видаляє вуглекислоту, що утворюється в тканинах (Заг. Словник української мови в 11 томах
  8. дихання — Диха́ння, -ня с. Дыханіе. К. Псал. 329. І создав Господь Бог чоловіка із пилу і ввітхнув йому в ніздра дихання жизні; і став чоловік душа жива. Св. П. І. кн. М. II. 7. Словник української мови Грінченка