дихання

ДИ́ХАННЯ, я, с.

1. Процес поглинання кисню і виділення вуглекислоти живими організмами; газообмін.

Одним з основних життєвих процесів є дихання, завдяки якому організм одержує кисень іззовні і видаляє вуглекислоту, що утворюється в тканинах (Заг. догляд за хворими, 1957, 93);

Рослини [томатів], починаючи з перших днів штучного зараження збудником чорної бактеріальної плямистості, ..змінюють характер інтенсивності дихання (Мікр. ж., XXII, 5, 1960, 40);

// Вбирання і випускання повітря органами дихання; вдих і видих.

Лікар сказав, що в легких [легенях] нема хрипу, тільки ще певна слабкість дихання (Л. Укр., V, 1956, 421);

Дихання.. ставало рівнішим, а на щоках виступали легкі рум’янці (Галан, Гори… 1956, 8);

*Образно. Свиснув поїзд, дихання прискорив .. і летить вдалині Повз зелені вогні семафорів (Перв., І, 1958, 272);

// Повітря, пара від видиху; подих.

Нема чим дихать. Вітер заганяє дихання назад у груди (Коцюб., II, 1955, 408);

— Не тікай, пане, не втечеш!..Гаряче дихання повстанського коня вже обпікало йому спину (Довж., Зач. Десна, 1957, 93);

*У порівн. На.. корі топиться рожева паморозь, і незабаром дерева огортаються парою, мов теплим диханням (Стельмах, Кров людська.., 1, 1957, 250);

*Образно. І дихає гаряче море й дихання своє шле назустріч його [сонця] золотим бризкам… (Вишня, І, 1956, 201);

// Шуми, утворювані вдиханням і видиханням повітря.

Раптом до його вуха долетіло тихеньке, ледве вловиме дихання (Коцюб., II, 1955, 350);

3 натугою дихає кінь.. Він вибивається з останніх сил. Уже не дихання, а якесь хрипіння виривається з грудей скакуна (Донч., І, 1956, 178);

*Образно. Ніна виходить на кам’яний берег і стоїть на високій скелі, слухаючи рівне дихання турбіни (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 62).

∆ Шту́чне ди́хання — заходи, які застосовують з метою поновлення самостійного дихання, що припинилося.

Ознайомлюючи учнів з прийомами штучного дихання, суть яких зводиться до розширення і стиснення грудної клітки в певному ритмі, вчитель ще раз підкреслює, що зміна її об’єму є причиною вдиху і видиху (Метод. викл. анат.., 1955, 119).

◊ Забива́ти (заби́ти) ди́хання див. забива́ти.

2. перен. Наближення, настання чого-небудь.

В осінній пустці, що облягала село, чулось зловісне дихання якогось лиха (Коцюб., II, 1955, 97);

Була пізня осінь, але тут, на березі Пропонтиди, ще не відчувалось її дихання (Скл., Святослав, 1959, 193);

// Віяння, прояв чого-небудь.

У ній [пісні] завжди відчуваємо пульс і дихання часу (Нар. тв. та етн., З, 1961, 86);

За санітарною станцією відчувається страшне дихання фронту (Кол., На фронті.., 1959, 5).

ДИХА́ННЯ, я, с., діал. Дихання.