дихнути
і дихну́ти не дава́ти / не да́ти кому і без додатка. 1. Дуже обтяжувати кого-небудь чимсь (обов’язками, роботою, опікою і т. ін.). Нікому так не гірко, як мені, бо стара .. й дихнути мені не дає: роби, та й роби, та й роби! (Марко Вовчок); П. Ольга і її родичі .. дуже сердечно мене приймають, але без тої галицько-польської гречності, що вже й дихнуть гостеві не дає (Леся Українка). 2. Неволити, гнітити. О, порвіться ті кайдани, Що й дихнуть не даєте; Вдруге, знайте, злі тирани, Їх уже не скуєте! (П. Грабовський).
(і) дихну́ти ні́коли (нема́є коли́) кому. Хто-небудь дуже зайнятий. Горбенко прийняв мене неохоче: дихнути йому ніколи (Я. Гримайло); Тарасові ніколи було й дихнути, так завалив його роботою хазяїн (О. Іваненко).
оди́н без о́дного дихну́ти не мо́жуть (не мо́же), жарт. Багато часу проводять разом; дружать, нерозлучні. А вже школа, навчання так зблизили хлопців, що стали вони, як то кажуть, нерозлийводою, дихнути один без одного не могли (І. Власенко).
Значення в інших словниках
- дихнути — дихну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- дихнути — -ну, -неш, док. Однокр. до дихати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дихнути — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
- дихнути — ДИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. Однокр. до ди́хати 1. Довідавсь дива й горя [Севастян]; Один був гріх: і не дихне, як не брехне (Гл., Вибр., 1957, 117); Якщо дихнути на холодне скло, то тепле повітря на ньому охолоне. На склі з’являться крапельки води (Фіз. Словник української мови в 11 томах
- дихнути — Дихнути, -ну, -неш гл. 1) Дохнуть. Мороз — дуже старий чоловік; він Як дихне помалу, то й мороз не великий. Чуб. І. 32. 2) Повѣять. Ні вітер не дихне, і ніщо не колихнеться. Кв. II. 305. Словник української мови Грінченка